Читати книжки он-лайн » Сучасна проза 📚📝🏙️ » І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський

Читати книгу - "І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський"

125
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 59
Перейти на сторінку:
де горішня триграма символізує небо, а нижня — сонце (світ). Образ світу, побудований на пізнанні, хоча і віддзеркалює його правильно, але ніколи не показує з цілком вичерпною повнотою. Тому під терміном «світ» зазвичай мають на увазі лише пізнаний світ; на цей же щабель, на якому починається нова пізнавальна хвиля, безумовно, потрібно виходити з чистою даниною, що містить у собі як пізнане, так і ще не пізнане. Останнім такою мірою, що його присутність здатна змінити звичні обриси світу, бо це початок нового пізнавального процесу. Так рівновагу образу світу порушено настільки, що не встановлені ще жодні межі, що розділяють об’єкти, і все пізнається заново в контекстах нових оточень. Ця необхідність пройти через весь світ знову символізується в образі броду через велику ріку. Але цього разу людина проходить весь цей шлях вже не сама, а зі своїми однодумцями. Тому, хоча і залишається необхідною її особиста стійкість, проте їй ще необхідне й інше: вміння діяти не з особистих міркувань, хоча і не без них, але, головне, в ритмічній співзвучності з іншими. У точному і короткому формулюванні це повідомляє коментатор Вань І: «Людина, бажаючи пізнати суть елемента одностайності, має скористатися силою нового акту пізнання та знання, набутого раніше. Але особливо їй не можна домагатися цього з пристрасністю, проте й залишаючись байдужим, вона нічого не знайде. Як кажуть, коли ритмічно спливе час, то й ідея сама собою проявиться. У цій душевній роботі найважливіша заповідь — це не забувати і не допомагати». Такі думки є в коментаторській літературі з приводу тексту: «Однодумці опинилися у пустці. Розвиток. Сприятливий брід через велику ріку. Сприятлива стійкість великої людини».

1

На шляху одностайності дуже потрібна повна спільність і неприпустиме особисте відособлення. Не можна залишатися у власному будинку, треба вийти з нього. Але цей процес тут тільки починається, людина стоїть у воротах. Однак, вийшовши з воріт, вона може піти у пустку, з якої починається побудова нового розвитку в цій ситуації. У тексті знаходимо такі слова: «Сильна риска — на початку. Однодумці стоять у воротах. Осуду не буде».

2

Правильна відповідність другій і п’ятій рискам показує тут одностайність. Однак ще великий вплив на цю позицію має минуле, показане попередньої рискою. Людина в такому стані охоплена минулим. Вона наче перебуває в «храмі пращурів». Але там перебуває на місці, іншими словами, затримується на місці. Ця затримка виявляється причиною жалю, який має настати. Причини такої помилки на цьому щаблі в тому, що, незважаючи на правильне нове пізнання, особистий накопичений досвід минулого виявляється занадто слабким (згадаємо про занепад у потоці ситуацій минулого особистого розвитку), тому людина буває занадто сильно охоплена безпосереднім спогляданням і не може вийти за межі раніше сформованого образу світу. У тексті тут сказано: «Слабка риска — на другому місці. Однодумці перебувають у храмі пращурів. Шкода!»

3

Те, чого бракувало на попередньому щаблі (накопичений раніше досвід і розум), отримує імпульс до інтенсивнішого розвитку. Але час, в якому може проявитися доброчинна дія одностайності, ще не настав. Він настане лише з переходом із п’ятої позиції, що має «однодумця», на другу. Так, у момент кризи, незважаючи на повне бажання скласти зброю і мирним шляхом піднятися на високий пагорб — на вищу за значенням п’яту позицію, це залишається недосяжним упродовж тривалого періоду. Три роки безуспішного очікування передують бажаному досягненню. Для досягнення необхідна повна гармонія колишніх і нових знань. Тут же, у реакції на недостатність досвіду, останній застосовується надміру, тому є небезпека підмінити ним нове знання, як зброю заховати його в заростях. Цей стан у кризі текст наділяє такими образами: «Сильна риска — на третьому місці. Ховай зброю в заростях. Станеш підійматися на високий пагорб, на який за три роки не піднявся».

4

Оскільки криза вже минула, то, здавалося б, тут має нарешті відбутися досягнення запланованої мети — єднання з людьми. Але воно символізувало відповідність другої та п’ятої позицій. Тому четверта позиція позначає момент, що безпосередньо передує самому єднанню. Якщо це не зрозуміло, то можливі спроби інтенсивної та незрілої (а тому й безуспішної) агресії. Необхідно збагнути це і в момент, коли, здається, можливість настання дуже близька, затриматися і дати ситуації визріти цілком закономірно. Це показано в доволі ясному образі тексту, суть якого в додатку до пізнавального життя Вань І-чжи тлумачить так: «Новий акт пізнання і колишнє знання цілком гармонізовані, але хоча спочатку людина охоплена почуттям наполегливості, згодом вона дізнається, що через цю наполегливість не може досягти істини, і врешті-решт у стані, повному безпристрасності, вона проникає в неї і опиняється в щасті». Текст це висловлює так: «Сильна риска — на четвертому місці. Піднявшись на міський вал, не зважуйся на атаку. Щастя».

5

Одностайність, основна мета цієї ситуації, не досягається просто. Це видно зі скрути, окресленої на попередніх щаблях. Спочатку шлях, сповнений труднощів, відчаю і відчуження, і лише потім — задоволення. Це дається взнаки навіть тут, де можливий максимальний прояв одностайності, в кульмінації зовнішнього процесу (п’ята позиція з її правильною відповідністю другій). Але тут найбільше виступає вимога перемогти себе, позначена ще на п’ятій позиції. З приводу цього коментатор Чжен Хай-жу каже: «Перемога над великими військами — це не перемога над третьою та четвертою позиціями (якими відмежована від п’ятої друга), а перемога над цими позиціями у власній душі. Як тільки особисті думки виникають усередині, шляхетні чоловіки виявляються розмежованими дев’ятьма заставами. Яка це величезна трудність: перемогти себе. Без великих військ впораєшся з нею?» А інший коментатор Ян Чен-чжай зауважує: «Немає більшого війська, ніж твоя свідомість. Зброя і щити перед нею — дрібнота». Так, відмовившись від своєї особистої обмеженості, можна розраховувати на зустріч із однодумцями. Текст каже про це так: «Сильна риска — на п’ятому місці. Однодумцям — спочатку волання та зойки, а потім сміх. Великі війська переможені і буде зустріч».

6

Усе, що діє позитивно, в перерозвитку виявляється поганим. Неупередженість, така необхідна для досягнення одностайності, тут, коли мета вже досягнута, виявляється байдужістю. Процес перебуває вже не в центрі уваги, а на околиці. Тому не буде ні каяття, ні якоїсь іншої емоції. Але в байдужості визначається антитеза цієї ситуації: залишені. Су Мей-Шань із цього приводу пише: «Немає того, до чого тяжієш в єднанні, тому немає і каяття. Ніхто не стоїть поруч, тому і прагнення ще не досяжне». Можна було б тут чекати каяття. Однак байдужість знімає його, але це зрозуміло само собою, тому текст прямо вказує на відсутність каяття: «Сильна риска — нагорі. Однодумці — на околиці. Каяття не буде».

№ 14. Да-ю. Володіння великим

Після ліквідації занепаду та спільної дії однодумців все опиняється в їхніх руках. Вони спільно володіють великим. Тому жодні перешкоди на їхньому шляху розвитку неможливі, і розвиток іде так, як він спочатку був задуманий. Це показано і в символіці гексаграми, де п’ята слабка риска є центром тяжіння всіх інших характеристик. Вона володіє ними всіма. Це й є володіння великим, тобто всіма елементами світла. Вони діють всі спільно, тому, як і в попередній ситуації, сумісність дії тут особливо підкреслюється. Тут

1 ... 16 17 18 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський"