Читати книгу - "Заміж за Темного, Ешлі Голд, Ксенія Мур "

3.7

Господи, що за людина? Невже він не розуміє, що мені не потрібні ніякі вибачення від того козломордого принца? Та я краще б жабу з'їла, аніж знову зустрілася з цим дурнем! Вистачило і тієї короткої розмови, коли він принизив мене на очах всієї знаті, щоб зрозуміти потворність та гнилість його душі. І хоч в той момент, Лортон говорив ще з Мелісандрою, мені його вчинок здався низьким та огидним. 

І тепер Клод хоче, щоб я зустрілася знову з цим мерзотником? Якщо навіть відкинути всі ці думки, то візит в королівський палац може обернутись для мене величезною халепою. На відміну від Темного, Лортон знав мою попередницю, і знав давно. Зміни в характері, поведінці миттю привернуть його увагу, змусять замислитись, якщо принц не зовсім ідіот. Та й Сандра до мене не має теплих почуттів, навряд зрадіє зустрічі. Враховуючи, що вони вважають мене ледь не вбивцею!

— Не піду, — захитала головою і вчепилася в ту виделку, наче в меч, готова оборонятися до останнього подиху. — Не змусиш!

— О, то ти не забула, як демонструвати емоції, — нахабно цмакнув Клод і клацнув пальцями. — Бо я вже боявся, що переді мною кам'яна рея.

В їдальню одразу ж зайшли декілька жінок незвичної зовнішності з тацями в руках. Принесли їжу, нарешті. Бо я вже почала думати, що мене збираються голодом заморити. Та й навіть якби так і обіцяли погодувати в замкові Лортона, я б краще голодною сиділа, ніж дозволила себе туди потягнути. 

Мене вб'ють, якщо дізнаються правду, гратися не будуть. 

Роздивляючись тарілки перед собою, які служниці встигли розставити, розуміла, що навряд щось зможу зараз з'їсти. Не манила мене ні ароматна птиця, ні запашні булочки, ні рум'яна скоринка на гарнірові. В горлі камінюка стояла, слину ковтнути було важко. В голові пульсувала одна–єдина думка: що робити далі? 

— І все ж, ми маємо зустрітись з Лортоном, — гнув своє Клод, елегантно віддамавши крило запеченої гуски або качки. 

— Я вже сказала — не піду. 

— В нас угода, — погляд Темного обіцяв мені кари небесні, якщо зараз же не погоджуся. Терпіння не його сильний бік.

— В угоді ні слова не було, що я маю зустрітися з колишнім нареченим найближчим часом. 

— Ти повинна допомагати, кицю, за договором.

— Мені не можна прийти до тями? Здається ти забагато хочеш!

Я й не зрозуміла спершу, що перейшла на "ти", та ще й таким грубіянистим чином. Усвідомила тільки після здивованого погляду Клода і незадоволеного перешіптування служниць. Ба, їхнього красеня–господаря образила, на багаття відьму! Клянусь, саме так вони й думали, аж очі почервоніли від злості. Хоча, вони ж демониці, в них і без злості очі могли бути червоними. 

— Невже розрив з моїм братиком зробив тобі настільки боляче?

Точно, він же думає, що я меркантильне стерво, адже припхалась до нього відразу після розставання. Клод же не знає моїх справжніх мотивів і не повинен про них дізнатися. А судячи з його прищуреного погляду, повного підозри та зацікавленості, він точно швидко зметикує, що щось не так. Треба негайно вигадати розумну причину відмовитись від візиту.

— А ти не знаєш хіба, що сталося в палаці? — вирішила перевірити його обізнаність.

— Мені достатньо знати, що Лортон розірвав з тобою заручини і ти одразу ж прийшла до мене.

— О, то плітки про приниження реї Лайонкорт не дійшли до твого лісу? Думала вони розповзуться швидше.

Ось воно, це мій шанс. Клод хоч і мерзотник, та можливо не буде змушувати нещасну дівчину показуватись на очі всій еліті після скандалу. Принаймні, це єдиний мій аргумент проти зустрічі.

— Цікаво, — чоловік схоже проковтнув крючечок, — і що ж там сталося?

— Лортон принизив мене, а ще дав ляпаса, перед всією знаттю. Тож так, я не бажаю зараз бачити ні його, ні Сандру, ні хоч когось, хто бачив цю виставу на власні очі. Така відповідь тебе влаштовує чи мені в подробицях переказати, щоб посмакував?

Я не знала чи подіють мої слова на Клода, лише сподівалася, що так. Та втім, чоловік справді здивувався і навіть трохи обурився. Можливо, він не настільки безпринципний та безжальний, яким здався мені за короткий час знайомства. Хотілося вірити в це, бо інакше моя кончина буде болючою та настане дуже скоро.

— Що ж, плани можна й змінити. Краще вже відвідаємо кравчиню. Як би тобі не йшли сукні моєї колишньої коханки, а майбутню дружину я так принижувати не можу собі дозволити. 

Видихнула. Спрацювало.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍