Читати книгу - "Реактивація, Кулик Степан"

Вкладаю в удар всю силу, але той навіть не сповільнюється. З розбігу стрибає мені на груди і збиває з ніг. Не скажу, що чекав, але ножа виставити встиг. Разом валимося на підлогу. Пацюк тягнеться зубами до горла, а я намагаюся відштовхнути його, утримуючи однією рукою руків’я ножа, а іншою луплю кулаком по морді.

Якоїсь миті пацюк відстрибує, разом із застряглим в ньому ножем, і я схоплююся на ноги зовсім беззбройний. Палиця лежить поряд, але зрозуміло, що часу нахилитися за нею противник не дасть. Трясця! Не з голими кулаками ж на нього кидатися?

У розпачі вихоплюю з інвентарю чергову тушку і б'ю по вишкіреній морді. Від несподіванки смугаста тварюка задкує. Кидаю в нього імпровізований снаряд, і поки пацюк люто терзає труп родича, хутко нахиляюся і підхоплюю палицю.

Тепер інша річ. Тепер поговоримо інакше. Крок уперед, удар… Ще удар…

Пацюк знову стрибає, але на цей раз я готовий. Виставляю палицю перед собою, і коли зуби стискаються на ній, випускаю її з рук і хапаюся за ніж. Ривок — і він у мене. Короткий помах, і лезо встромляється в очницю. Удар кулаком по ручці, і зброя залазить на всю довжину клинка. Пацюк видає хрипкий стогін і валитися на бік. Підстрибую і обома ногами опускаюсь йому на голову. Хрускіт... Все... Добив.

«Отриманий досвід – 50»

Ого! Солідно. Якщо я хоч щось починаю розуміти, за таку тварюку повинні нагородити особливо. Жаль, тепер не видно, скільки в нього було здоров'я… Ну, що там у логах?

«Отримано нагороду – 25 копійок. «Модифікатор II». 1 щуряча тушка»

Не зрозумів? Ні, по грошах дуже непогано, а що це за штуковина? Якийсь шестигранник, з незрозумілим гравіюванням на лицьовій стороні і чимось на зразок присоски на реверсі. Підношу ближче до очей:

«Модифікатор 2-го рівня. Покращує будь-який предмет системи на два рівня. Спосіб використання — прикласти та натиснути. Ціна продажу — 20 золотих кредитів»

Скільки?

Я навіть головою помотав, не вірячи прочитаному. 20 золотих?! 2 000 срібних! З глузду з'їхати! За свій найкращий бій, якщо букмекери не нагріли, я міг розраховувати на одну-півтори золоті монети. У середньому, за рік набігало до сотні. А тут якась незрозуміла штучка, розміром із сірникову коробку коштує, як мій дохід за два місяці?! З глузду здуріти!.. Продати комусь, хто на цьому розуміється, і можна зробити собі шикарну відпустку — місяць жити, не проливаючи піт і кров на арені. Безбідно, у покращеному боксі, не відмовлячи собі в їжі, напоях і компанії дівчат.

Оце я пополював. Навіть не дві години і такі перспективи. А що буде, якщо на цьому не зупинятись? Продовжувати полювання. Вбити ще сто чи двісті щурів? Та бодай хоча б тих двадцять, котрі у мене замовила Система? І отримати на виході дворічну платню? Та й за Короля щось відсиплють. А якщо не обмежуватися лише своїм модулем, а послідовно навідатися в бодай найближчі Куполи? Матусю рідна… У голові не вміщається… Сотні золотих кредитів. Ось так просто під ногами у всіх. І ніхто про це навіть не здогадується. Тільки я! Тільки мені…

Стоп! Якщо я банально не з’їхав мізками, то це не моя заслуга, а результат останньої розмови з ШІ… Щурі щурами, а глобальне завдання обіцяє взагалі золоті гори. А, найголовніше, я лише тепер повірив, що все це насправді. Не байка, не маячня, а реальне завдання — в кінці якого мене чекає 100 000 золотих кредитів. І це ще не все… Не варто забувати про шлях до мети. Я лише перший крок зробив, а вже у прибутку. Якби те, що вдасться підняти по дорозі до цілі, не перевершило фінальний приз. О-ооохх…

Задумавшись, не помітив, як з-за рогу висунувся пацюк, а наступної миті ще одна смугаста тварюка спробувала збити мене з ніг. Машинально виставивши руки перед собою, спробував захистити горло. Не випускаючи з однієї руки модифікатор, а з іншої палицю.

Поштовх. Валимося на підлогу. Вага пацюка притискає мої руки до грудей, а потім він болісно вищить і відскакує.

Зриваюся на ноги і якусь мить зі здивуванням витріщуюся на те, що тримаю в руках. Дещо коротшу, ніж була, важку, залізну палицю, що закінчується сталевою кулею, всіяну гострими, п’ятисантиметровими шпичаками.

Довго розглядати обновку пацюк часу не дав. Поштовх, стрибок — і він знову летить, наміряючись зубами в горло. Машинально відмахуюсь... писк, і пацюк валитися бездиханним трупом.

Нічого собі! З одного удару! Смугастого! У нього, начебто, під 100 пунктів здоров’я? Що ж це за диво в мене таке в руках? Вдивляюсь і читаю:

«Ранкова зірка. Модифікована зброя. Тип — булава. Пошкодження 70-250 пунктів здоров’я. Можливість завдання критичного удару — 17%. Бонус «+1» до витривалості і сили. Клас — «рідкісний». Вимоги для використання — без вимог. Вартість — 5 золотих кредитів»

Модифікована? Ну так… Модифікатор зник. Мабуть, я мимоволі натиснув на нього, коли відштовхувався від пацюка, ось він і спрацював. Трясця… Плакали мої 20 золотих. А з іншого боку — у мене тепер така зброя, що я цих триклятих щурів можу штабелями укладати! А не ховатися від кожної тварюки. Ну ж бо…

Виходжу з-за рогу і голосно кричу:

— Гей, потвори! А ну! Всі сюди! Стояти-боятися!

Щурі і останній пацюк повертають голови на голос, а потім дружно зриваються в мій бік, заважаючи один одному. Страшнувато, але я готовий.