Читати книгу - "Новорічний поцілунок , Міра Лей"

Розділ 16

ВЛАД 

- Розумієш в чому річ, у цієї дівчини, сильне виснаження організму, перевтома та авітаміноз - серйозно заявляє чоловік, поглядаючи на мене з під лоба - Ось я і не можу зрозуміти, звідки у молодої дівчини, на перший погляд, повної сил та енергії - такий діагноз! - така заява лікаря, чесно кажучи, викликала в мене шок. 

- Я не знаю! Можливо справа у змаганнях, саме до них вона так старанно готувалася - кажу перше що приходить на думку, інших припущень у мене немає - Я так розумію, виснаження організму і є причиною втрати свідомості?! 

- Не зовсім! При огляді, ми виявили невелику рану на лівій нозі, помітно, що вона зовсім свіжа - заявляє чоловік, тим самим знову мене шокуючи - Ти в курсі про це? 

- Ні! - відповідаю, намагаючись переварити сказану лікарем інформацію. 

- Швидше за все, дівчина десь серйозно поранилась, а тоді перев'язавши ногу еластичним бинтом відправилася на змагання. 

Здуріти можна! Що у цієї дівчини в голові? Тільки зараз пригадую, вираз обличчя Кучерявої при виході на старт, значить мені тоді не здалося, її боліла нога. 

- Під час бігу, іде сильне навантаження на ноги, від чого й почалася кровотеча - продовжив лікар - Біль, втома та виснаження, наклались одне на одне, і маємо те що маємо! - пояснює чоловік, важко зітхаючи, а я мовчу, тому що не знаю що сказати. 

- Вадим Борисович, вас терміново викликають у 23 палату - в кабінет поспіхом забігає молоденька медсестра, звертаючись до лікаря. 

- Так, уже йду! - швидко відповідає чоловік, підіймаючись з крісла, я також підводжуся, оскільки розумію, що наша розмова завершена. 

- І ще, я б хотів поспілкуватися з батьками дівчини, коли вони приїдуть, нехай зайдуть до мене! - серйозно каже лікар, коли ми вже виходили з кабінету. 

- Так, звісно! Дякую Вам!- відповідаю мило посміхаючись, про те й гадки не маю як зв'язатися з батьками дівчини. 

Зараз єдина надія, на одногрупника Кучерявої, який до речі якраз йде коридором, розгублено озираючись по сторонах. Підіймаю руку в гору, привертаючи увагу хлопця, це з легкість працює і уже через декілька секунд хлопець прямує в мою сторону. 

- Забрав речі? - запитую, проте уже і сам бачу в руках хлопця, невеликий рюкзак. 

- Так, все тут! - киваючи на рюкзак, швидко відповідає - Як Катя? Як її самопочуття? - стурбовано запитує хлопець і я розумію, що він і справді хвилюється за неї. 

- Вона в порядку і зараз спить! 

- Але, що з нею? Що сказав лікар? 

- У Каті сильне виснаження організму - швидко відповідаю, складаючи руки на грудях - Ти до речі не в курсі, де твоя одногрупниця встигла заробити такий бонус? 

- Справді? Я... я не знаю!! Можливо вона занадто багато тренувалася, та ще ця курсова і робота! 

- Робота? - здивовано перепитую - Катя десь працює? - здається я і справді багато чого не знаю про цю дівчину. 

- Так, в кафе! Але, я не думав... не думав що все настільки... - шоковано заявляє хлопець, і по виразу обличчя розумію, що для нього ця новина виявилась також сюрпризом. 

- Крім цього, при огляді у неї виявили зовсім свіжу рану на нозі. Ти часом не знаєш де вона поранилась? - вирішую не тягнути й прямо питаю те що мене так цікавить. 

- Рана?! - схвильовано перепитує хлопець, потираючи свою потилицю, і тут, він швидше констатує, а ніж запитує. Через що, напрошується думка, що він явно щось знає. А що саме, зараз ми й з'ясуємо!! 

- Влад! - від моїх планів мене відволає голос лікаря, який якраз вийшов з однієї із палат - Можна тебе на декілька слів? 

- Звичайно! - швидко відповідаю і прямую до чоловіка - Щось трапилося? Щось з Катею? 

- Все в порядку з твоєю Катею, не хвилюйся. Я по іншому питанню! - поспішив заспокоїти мене лікар - Забув сказати, коли приїдуть батьки дівчини, нехай обов'язково оплатять її перебування тут, рахунок можна взяти у реєстратурі. Ти ж знаєш наші правила.. 

- Так звісно! - швидко відповідаю та повертаюся до Паші. 

- Паш, ти до речі уже повідомив батьків Каті? Коли вони приїдуть? 

- У Каті немає батьків! - тихо каже хлопець, розглядаючи щось на підлозі. І уже вкотре за день дивує мене інформацію про Кучеряву. 
- А інші родичі - брати, сестри? 

- У Каті є тільки бабуся! - стримано відповідає хлопець  - Про те, я не став її турбувати, у неї і так великі проблеми зі здоров'ям. 

- Зрозуміло! - коротко кидаю, та прямую у реєстратуру. Беру рахунок на оплату та оплачую його через мобільний додаток. 

А дальше виходжу на вулицю і вдихаючи морозяне повітря, намагаюся впорядкувати свої думки. Якщо все справді так, як говорить хлопець, то частково можна пояснити звідки взялася це перевтома. Навчання, робота, тренування... Взагалі не розумію на що їй здалися ці змагання? 

Перш за все потрібно перевірити слова Паші,  не те щоб я йому не довіряв, просто хочу детальніше дізнатися про життя Кучерявої, і з надійних джерел. 

Саме тому дістаю телефон і набираю Тараса Степановича, давнього батькового друга. Який неодноразово допомагав мені у пошуках інформації стосовно моїх бізнес-партнерів. Коротко пояснюю що мені потрібно і надаю інформацію про дівчину, яку мені уже відомо. Чоловік обіцяв скинути всю інформацію до кінця дня. 

Розмовляючи по телефону, помічаю знайоме, обличчя, якщо не помиляюся, дівчину звати Аня, саме їй я віддав книгу, яка була потрібна Стрілецькій. Помітно що вона дуже схвильована і поспіхом прямує в приміщення лікарні. До кого саме, довго гадати не доводиться! 

Трохи постоявши на вулиці розумію, що тут доволі прохолодно, саме тому швидко завершую розмову і заходжу в приміщення. В холі помічаю кавомашину, і прямую туди. 

Кава - це якраз те, що мені зараз потрібно. Роблю ковток гарячого напою, і сідаю на один з диванчиків, недалеко від палати Кучерявої. Її подруги в коридорі не бачу, як і її одногрупника, швидше за все вони вирішили зайти в палату. 

- А я чого тут сиджу? - дивуюся сам собі... тільки зараз починаю розуміти, що кинувся на допомогу дівчині, зовсім не роздумуючи. А ще, не зрозуміло чому перелякався за неї. Та і взагалі, сьогоднішній день повний нових відкриттів. Ну, принаймні я дізнався багато чого нового про цю дівчину. І мушу визнати, що її життя не таке просте, як здається на перший погляд. 

Від моїх роздумів мене відволікає шум, який долинає з палати Кучерявої. Машинально підіймаюся з крісла і підходжу до дверей. Чую тихий голос, і здається вона плаче.. Не роздумуючи ні секунди, заходжу в середину, і перше що кидається в очі, це біле і заплакане обличчя Каті, поруч з нею стоїть стурбована Аня. 

- Що сталося? - швидко запитую, поглядаючи на дівчат. 

- Ти! Це все через тебе? - чую холодний голос Кучерявої, спрямований на мене. 

- Що? - здивовано перепитую, оскільки не можу зрозуміти що тут відбувається, і до чого тут взагалі я. 

- Що я тепер повинна робити? Це ти у всьому винен! - крізь сльози кричить дівчина. А я шокований стою, і намагаюся згадати чи ця дівчина під час падіння не вдарилась головою.. 

- Катя заспокойся, будь ласка! - Аня обережно підходить до ліжка, намагаючись заспокоїти Кучеряву, у якої здається почалася справжня істерика. 

- Що тут відбувається? - здивовано запитує медсестра,  яка прибігла на весь цей гамір. Та дівчину здається уже не спинити, шквал криків та образ летить в мою сторону. 

- Я ненавиджу тебе! - чую останні слова дівчини, перед тим як вийти з палати. 

Сказати що я зараз злий, нічого не сказати. Що та психована собі дозволяє? Я тут сиджу, переживаю за неї, а вона звинувачує мене... Чорт, я так і не зрозумів у чому я завинив. Єдине що я пам'ятаю, так це озлоблені очі, повні відчаю, невже і справді думає що у її програші є моя вина. Дурня якась! Може у неї і справді проблеми з головою? А як же і ще можна пояснити таку її реакцію. Так і кортить повернутися назад і вимагати пояснення!!! 

Та замість того, швидко прямую на вихід, по дорозі набираючи номер Тьоми. Друг якраз їде в клуб, тому не задумуючись теж прямую туди.  Мені зараз необхідна розрядка, а то я просто зійду з  розуму. 

                               ***  ***  ***  ***  *** 

- Влад! Влаад! Просинайся, ми й так уже спізнюємося! - в моїй голові чути голос, та тіло все ніяк не хоче прокидатися. 

- Влад, я серйозно! - тепер я відчуваю як мене хтось завзято смикає і це капець як напрягає. 

- Досить вже! Відчепись від мене! - таки збираю усі свої сили й видавлюю зі себе рик, розплющуючи очі, про що відразу шкодую. Яскраве сонячне світло яскраво сліпить, а голова розколюється, наче збоку хтось стоїть і б'є її молотком. 

- Давай підводься вже! - невдоволено бурмоче Тьома - А то зараз приймеш холодний душ прямо на ліжку! 

- Що ти взагалі тут робиш? -  злісно випалюю, все ще не наважуючись розплющити очі, мене страшно болить голова, а ще я не розумію якого чорта Тьома робить у мене в дома з самого ранку, та ще й командує тут. 

- Взагалі то, це мій клуб! І так, можеш не дякувати за те, що я так люб'язно погодився надати тобі одну зі своїх VIP-кімнат! 

- Що? - швидко розплющую очі і трохи піднявшись починаю розглядати кімнату, від різких рухів все довкола почало пливти, тому довго не думаючи, я знову повертаюся в лежаче положення. Єдине, що я встиг зрозуміти,  що це й справді не моя квартира - У мене таке враження ніби я досі п'яний! - хрипло видаю, знову прикриваючи очі. 

- Це і не дивно! Після такої то кількості алкоголю... це навіть для мене було б, занадто! - глузливо видає Тьома - А тепер давай підводься, ми й так уже на першу пару запізнилися. 

- Відстань від мене, я сьогодні не в стані кудись іти - нервово бурмочу, повертаючись до друга спиною. 

- О ні! Вчора перед першою випитою чаркою ти сказав, щоб я за будь-яку ціну, сьогодні доставив тебе на другу пару. Я просто виконую твоє прохання! - весело заявляє друг  - Так що вибирай, або ти сам сходиш в душ, або я тобі його влаштую прямо тут! - заявляє цей тиран і я розумію, що він не жартує. 

І швидше за все, він навіть чекає на це, оскільки душ в ліжку це моя фішка, яку я неодноразово практикував на Тьомі. Саме тому зібравши усі свої сили таки підводжуся, не можу доставити йому такого задоволення. 

- Боже, як же мені погано!! - стомлено кажу підіймаючись з ліжка. 

- Ось, випий! - друг простягає мені склянку з сумішшю якогось не зрозуміло кольору - Склянка такого напою та контрастний душ і будеш як новенький! - пропозиція заманлива, саме тому не зволікаючи беру склянку і випиваю вміст. Не можу сказати що це надто смачно, проте, пити можна. 

І справді душ привів мене до тями, а можливо це і ця чарівна суміш почала діяти. І вже через п'ятнадцять хвилин я був більш менш схожий на людину. Також Тьома позичив мені свою футболку та худі, за що йому велика дяка. А то, мені якось не дуже хотілося одягати вчорашні речі. Що тут сказати, я радий що у мене такий друг. 

- І так, я слухаю! - серйозно заявляє Тьома як тільки ми сіли в машину, після моєї вчорашнього гуляння, в універ звичайно ми їдемо машиною друга. 

- Не зрозумів! - спантеличено запитую, пристібаючи ремінь безпеки. 

- Я чекаю на розповідь про винуватицю твого вчорашнього стану! 

- З чого ти взяв, що моїй вчорашній п'янці є причина? Можливо я просто хотів розслабитися? 

- Та дійсно! І це не ти, вчора про жужав мені всі вуха про якусь Кучеряву, до речі саме її ти збирався навідати о четвертій годині ранку. Мені взагалі ледь вдалося тебе втримати в клубі та і взагалі спати вложити. Уві сні ти про неї до речі теж говорив! - весело розповідає  друг, уважно слідкуючи за дорогою - Давненько я тебе уже в такому стані не бачив!!! 

- Я справді нічого не пам'ятаю! - розгублено заявляю, потираючи обличчя руками. 

- І так, будуючи логічний ланцюг з останніх подій і твоїх вчорашніх слів, я зрозумів, що Кучерява і є та сама незнайомка з новорічної ночі, а ще ти згадував щось про лікарню, тільки я не міг зрозуміти що конкретно сталося і.... 

-  Ну все, припини!! Я вже зрозумів, що вчора наговорив лишнього! - таки не витримую та зупиняю друга, оскільки вже не можу цього слухати. На щастя ми уже на місці, тому як тільки машина зупиняється, швидко виходжу на вулицю. 

- Ей, мені потрібні відповіді! - заявляє друг,  наздоганяючи мене уже біля входу в університет. 

- Усьому свій час ! - задоволено випалюю, прямуючи до виходу. 

Так, тепер головне швидко добігти до аудиторії, про те, як тільки я заходжу в хол, біля сходів помічаю Аню та Пашу та мимоволі сповільняю хід. Чомусь в голові закрадаються дурні думки про Кучеряву, так і хочеться підійти й запитати чи у неї все в порядку. Про те, я обіцяв собі, що до її життя мені більше нема діла, тому вдаю якомога байдужий вигляд та прямую вперед. 

Молоді люди також помічають мене, і переглянувшись між собою, прямують в мою сторону. Склалося враження ніби вони мене й чекали. 

- Так ось ти де, так що там....!!- мене наздоганяє Тьома і не полишає спроб роздобути інформацію, про те, в цей час до нас підходить Паша. 

- Влад, можна тебе на декілька слів! - не сміливо запитує хлопець, переминаючись з ноги на ногу, подруга Кучерявої стоїть поруч з ним. 

- Тьома, я наздожену тебе через декілька хвилин! - кажу другові на що він, коротко киває і незадоволено оглянувши нас іде далі. 

Я догадуюсь про кого піде мова, і не впевнений що хочу це слухати, проте, це хороша можливість відкласти розмову з другом. Я звичайно все йому розповім, проте не зараз і не в цьому місці. 

- Що там у вас? - серйозно заявляю поглядаючи на цю парочку. 

- Нам потрібно тобі дещо розповісти, це стосується Каті! - несміливо відповідає Паша, і я бачу, що йому не просто даються ці слова. 

- А ви впевнені, що я хочу це слухати? - глузливо запитую, і сам себе за це ненавиджу. Зараз в мені бореться дві сутності, одна кричить, послати їх куди подальше, а інша, попри вчорашні обіцянки, таки хоче почути бодай щось про Кучеряву. 

- А ти хочеш? - серйозно запитує хлопець не зводячи з мене погляд. 

- Ні! - коротко відповідаю і прямую дальше коридором! Здоровий глузд таки переміг, я і так занадто багато дивних речей скоїв заради цієї дівчини, і що отримав в кінцевому результаті? 

- Я ж казав що це погана ідея? - чую позаду незадоволений голос Паші - Стій! Ань, ти куди? 

- Дай мені одну хвилину, будь ласка! - позаду чую розчарований дівочий голос і таки зупиняюся - Я не впевнена, що тобі є діло до нашої Каті, та, ти заступився за нас перед Макарським, а ще дав мені книгу, яка була так необхідна Стрілецькій. І на кінець, коли вона вчора втратила свідомість, ти без жодних вагань кинувся їй допомагати, та оплатив лікування. Усі твої дії наштовхують на думку, що Катя і справді тобі не байдужа - дівчина на секунду замовкає, щоб перевести дихання - І я знаю, що вчора Катя була не справедлива до тебе, та ти зайшов якраз в той момент, коли вона дізналася, що не виграла у цих змаганнях. Після цих слів у неї стався нервовий зрив... 

- Стоп, стоп... Ти хочеш сказати, що вона влаштувала істерику, через те що не виграла у змаганнях? Ти серйозно? - запитую те, що мене нереально дивує. 

- І так, і ні! Це важко пояснити! - тяжко видихаючи каже дівчина, а тоді уже тихіше додає - Організатори змагань обіцяли за перше місце двадцять тисяч гривень. Як виявляється, Каті терміново були потрібні кошти на лікування бабусі, і вона дуже розраховувала на ці гроші, саме тому така реакція! 

Чорт, не думав я що там все так... так серйозно. Двадцять тисяч це ж, не великі гроші! Для чого так себе травмувати? Чи, це для мене вони невеликі!!! А для звичайної студентки захмарна сума.. Чорт якби ж я тільки знав..!! 

- Добре, допустимо це все зрозуміло! Тільки у чому тут моя вина? - переваривши сказану інформацію, таки запитую, те чого не розумію... 

- Перед змаганнями Катя травмувала ногу, тільки от поранила вона її не сама.. – Аня перевела погляд на Пашу, а тоді трохи продумавши додала - Це зробила Сніжана!! 

- Що? Що за дурня? – випалюю зі смішком.. 

- Це не дурня! – огризається  дівчина. 

- З чого ти це взяла? Це Стрілецька тобі, таке наплела 

- Катя лише сказала, що це зробила Сніжана! Ніби через те, що у змаганнях виграла Катя, а не вона! – раптово заявляє  Паша. 

- Проте, сьогодні в туалеті я сама чула як Сніжана хвалилася дівчатам, що це через неї Стрілецька програла. Щоб знала як до чужих хлопців лізти. 

- Та ну, бути цього не може! Для чого це їй? - спантеличено запитую. 

- Та годі тобі, ні для кого не секрет, що Сніжана спить і бачить тебе в ролі свого  хлопця, чомусь вона вирішила, що між тобою та Катею щось є,  і здається таким чином помститися їй! – серйозно заявляє Аня, а я починаю розуміти, що вони справді не жартують. 

- З чого вона вирішила що ми….? – в голові почали спливати моменти з п’ятниці, а саме наш з Катею поцілунок, після того, як дівчина втекла, уже через хвилину до мене підійшла Сніжана і почала приставати, чи може це означати, що вона бачила наш поцілунок??!! 

- Тепер ти розумієш, чому Катя зірвалася на тобі? – серйозно запитує Аня – Адже, якби не травма вона б, 100% перемогла… 

Чесно кажучи, така інформація трохи збила мене з пантелику. Представити не можу, що Сніжана і справді могла так вчинити.. та якщо це дійсно правда, то готовий розірвати цю дівчину просто зараз… 

- Добре. Я розберусь! – серйозно заявляю і збираюся уже іти та трохи подумавши раптово повертаюся та запитую - Як там Катя? 

- Після вчорашнього зриву, їй вкололи заспокійливе і вона проспала до ранку! - тихо відповідає Аня - Після пар планую до неї заїхати! 

- Ясно! Дякую! - справді щиро дякую, за те що відкрили мені очі на ситуацію і попрощавшись  йду в аудиторію. 

Так, для початку потрібно розібратися з тим, через що так переживала Кучерява – бабуся, якщо старенька і справді через мене не отримає необхідного лікування, я собі не пробачу. Згадую, що ще вчора Тарас Степанович повинен був скинути мені всю інформацію по Стрілецькій. Заходжу на свою електронну адресу, та знаходжу там непрочитаний лист, швидко відкриваю його та читаю те, що вдалося нарити Степановичу.. 

Що ж, життя цю дівчину і справді не балувало, а бабуся дійсно повинна сьогодні лягати на реабілітацію… що ж, це питання потрібно терміново вирішити, а для цього мені потрібен Олексій, мій юрист. Швидко набираю його номер і даю наказ зв’язатися з лікарнею, в якій повинна проходити реабілітацію бабуся Кучерявої, та повністю оплатити її перебування там. Уже через двадцять хвилин отримую смс від Олексія, що це питання вирішено і видихаю з полегшенням. Так, а тепер пора поговорити зі Сніжаною, і зараз її рятує тільки те, що я не б’ю дівчат

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍