Читати книгу - "Кохання по-королівськи, або Не гай мого часу!, Анні Кос"

Глава 7.1

— Зізнаюся: я безсоромно скористався службовою потребою в особистих цілях, — він усміхнувся і виклав на стіл папку зі штампом служби магічного контролю.

Вона виявилася запечатана не лише стандартним замком-кнопкою, а й слабким закляттям. Щось змішане, начебто від випадкової втрати та пошкоджень, точніше визначити не вдалося. Люб'язність старого знайомого почала знаходити ґрунт під ногами.

— Ми надсилали вам офіційне запрошення. Двічі, якщо не помиляюся. Але так і не отримали відповіді. Втретє вирішив занести особисто і, чого вже приховувати, поговорити по-людськи.

— Я думала, що вже досить чітко висловилася щодо співпраці із вашою організацією.

— Ви ж не надіслали відповіді.

— Це й була відмова, хіба не так? — я зробила максимально чесне обличчя.

— Не в цьому випадку, — Хорас, здається, мою спробу зобразити дурепу зрозумів і оцінив. Несподівано прихильно, до речі. А мене здолала цікавість:

— Чому до мене? У вас хіба не вистачає штатних артефакторів?

— Ситуація дещо… делікатна. Потрібні послуги незалежного спеціаліста. Інтуїта з гарною репутацією, що не має своїх інтересів в управлінні, максимально об'єктивного та неупередженого.

— І небалакучого? — підхопила я.

— Добре було б, — не заперечив Хорас. — Але це питання вирішується окремо.

— Добровільно-примусовим коригуванням пам'яті за фактом завершення роботи? — припустила я жартома, але тут же осіклася, бо на обличчі співрозмовника відбилася ціла гама емоцій. Серйозно? Втім, Хорас швидко взяв себе до рук:

— Ця умова пов'язана з рівнем секретності, повірте, тут зовсім не моя забаганка. Проте ви отримаєте можливість працювати з нами на правах позаштатного співробітника. І солідну винагороду.

— О ні-ні, моя відповідь залишається незмінною. Але дякую, що відвідали мою скромну контору особисто.

Брови Хораса здивовано підвелися.

— Грейс, дозвольте дати пораду: такими пропозиціями не варто розкидатися. Це ж, по суті, ваш квиток назад у вищий світ. Ви й уявити не можете, скільки я доклав зусиль, щоб контракт запропонували саме вам!

— Здогадуюся. І вдячна за добрі наміри.

— Ваша відмова може здатися декому обурливою і зухвалою. Викличе зайву увагу.

— Не вперше.

— Так само вперті?

— Так само стежу за репутацією. Невже думаєте, що про нас не почнуть говорити з подвоєною силою, коли стане відомо, що я працюю на вас?

— Отже, — він якось дивно примружився і схилив голову набік, — продовжуєте підозрювати мене в нечесній грі чи, що гірше, в особистій зацікавленості? У такому разі можу вас заспокоїти: я вже не той хлопчисько, що загрався, яким ви знали мене за часів академії. Більше того, у моєму житті ось-ось настануть серйозні зміни, Грейс. Батько наполягає, щоб я приділяв увесь свій час кар'єрі та сім'ї, яка належить людині мого статусу. Не в моїх інтересах розпочинати скандальні афери.

— Ви не так мене зрозуміли, — навпаки, саме так, але вголос я цього не визнаю. — Столичних пліткарів не цікавлять факти, а фантазій буде хоч греблю гати. У мене є низка зобов'язань перед клієнтами та працівниками. Авантюрні пригоди, — що знаходять мене двічі на день, але про це я краще промовчу, — для мене неприпустима розкіш. Нічого особистого.

— Що ж, — Хорас підвівся і ввічливо вклонився. — Схоже, мені час звикати отримувати від вас суцільні «ні». Але на випадок, якщо ви передумаєте, залишу секретареві тимчасову перепустку в управління. І… невеликий внесок у розвиток вашої крамниці вже особисто від себе.

— Хабар? — я чарівно посміхнулася.

— Що ви, — не залишився у боргу співрозмовник. — Скромна спроба виправити негативне враження про себе, еньє Грейс.

Я знизала плечима, не ставши сперечатися. Лорд Хорас ще раз ввічливо вклонився і подався до виходу. Біля самих дверей, правда, зупинився в нерішучості, пом'явся кілька секунд і раптом обернувся.

— Я справді планую змінити своє життя, Грейсі, — промовив він тихо. — Стати розсудливим, осісти, одружитися з гідною жінкою, завести сім'ю. І найближчим часом, до речі.

— Тоді передайте мої вітання Марселі Вальс.

«Пощастило ж вашій коханці, — це я додала вже подумки. — Вона, бідолаха, вже зачекалася на ту обручку».

— Марселі? О! Ні, ні! — він заперечливо хитнув головою. — Енья Вальс — чудова супутниця, вона чарівна і не позбавлена талантів, але розглядати її як законну дружину і матір моїх дітей? Нізащо. Моєю дружиною стане зовсім інша леді. Чиста та гідна найщиріших захоплень.

— Справді? У будь-якому разі бажаю вам щастя.

— Ви навіть не спитаєте її імені? Будь-яка аристократка на вашому місці душу з мене витрусила б, не те що ім'я, — Хорас вп'явся в мене пронизливим, але не зовсім зрозумілим поглядом: чи вивчав мою реакцію, чи побоювався її, чи сподівався на град питань. — Ви завжди були іншою, Грейсі. Не такою, як інші. І я готовий волосся на голові рвати через те, що вчасно не розгледів і не зрозумів вашої справжньої суті.

— Дякую за комплімент.

— До швидкої зустрічі, люба Грейсі.

І вийшов, м'яко зачинивши за собою двері.

А я залишилася в тиші, намагаючись обдумати ще раз цю дивну розмову. Ех… Принесла нелегка Хораса на мій поріг саме сьогодні. І начебто б у справі поговорили, а на душі якось тривожно стало, я навіть не одразу зрозуміла чому. Через те, що я можу привернути увагу служби контролю? Та кому я потрібна. Крім, як з'ясувалося, еньяна Гейба. Або... Через те, що наша багаторічна холодна ворожнеча, здається, добігла кінця? Або через новину про його шлюб? Що за дурість, справді! Наша історія вже давно згасла під натиском щоденних турбот, ми обидва змінилися і стали серйознішими. Подорослішали, так. Я зітхнула: для чоловіка кілька років — це дрібниці, а для жінки — справжня вічність.

«Зберися, Грейс Колті, — звично буркнула я собі через півгодини самокопань. — І не марнуй час на дурниці. Не для цього мама, тьху ти, магія, тебе пестила». Я встала, пройшлася по кімнаті, відчинила вікно. Як же добре! Тепло, сонечко, місто, повне життя. Подумала трохи і вирушила до бухгалтера — миритися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍