Читати книгу - "Усі царства іншого світу, Лариса Лешкевич"

Незважаючи на затаєні сумніви, що нишком гризли серце, з кожною миттю міцнішало в ній відчуття, що це не сон і не обман, що вона справді вдома. 

Веда ковзнула поглядом по стіні навпроти і тут же зрозуміла, – там, по той бік стіни гардеробна, а далі ванна.

– Прислати твою служницю? – запитав Евлур.

– Стривай! Виходить, ніхто в Зальгарі не знав, що я королева? 

– Один знав,  – відповів Евлур після короткої паузи.

– Хто?

– Вампір, якого ти так необачно пробудила, – з огидою сказав він.

– Х’ярго?

– Причина всіх бід, які сталися і  з тобою, і з нашим світом!

– Я не розумію. Кажи вже! Потім буду відпочивати! – Веда вимогливо підвищила голос.

– Це через нього ти покинула свій дім і вирушила в подорож світом людей, через нього тобі довелося вмирати і народжуватись знову. Через нього ти втратила пам'ять і магію. Одного разу він уже поплатився за свій вчинок, поплатиться і вдруге... Шкода, немає у світі сили, здатної його вбити!

– Тому хочете знову усипити? –  байдуже запитала Веда.

– Але так, щоб він уже не прокинувся. А таке закляття зумієш накласти тільки ти.

– Що за злочин він скоїв? В Араоші Х’ярго дуже добре зі мною поводився, між іншим, навчав мене магії... ми потоваришували і, якби не моя впертість...

– Брехня й удавання! – похмуро заперечив Евлур. – Цей вампір закоханий у тебе вже тисячу років, але ти завжди відкинула його брудне кохання, тому-то він і вдався до обману: приготував зілля за стародавнім рецептом, здатне позбавляти волі найсильніших відьом і, скориставшись приворотними чарами, спокусив тебе...

–  Спокусив?

– Підло, віроломно! 

Веда невпевнено посміхнулася, потім насупилася, потім обличчя її спотворилося, немов від нестерпного болю. У вухах почувся гул, потилицю почало ломити, серце то завмирало, то калатало в шаленому ритмі, не даючи дихати вільно. Щось, застигле на самому дні душі, тепер нестримно рвалося назовні, бажаючи проявити себе. Веда відчайдушно намагалася  згадати. 

–  Що з тобою? – запитав Евлур, стискаючи її крижані долоні.

–  Почекай, здається...