Читати книгу - "Вітер., Черкащенко Дарія"

- Чому ти вирішуєш за своїх братів? - обурився Роні, втрутившись у розмову. 

- Але ми теж хотіли б залишитися, - швидко вступився за сестру Сай.

- Тут дійсно дуже цікаво, - додав Мей. 

- Але ж це школа для чарівників, а ви перевертні, що ви збираєтеся тут робити? - Роні продовжив розмову зі своїми дітьми. 

- Вчитися, - відповіла Еріс. - Я ж розповідала скільки всього цікавого ми встигли дізнатися від Міріон. І бойові уроки теж набагато цікавіші у групі. А ще Майкон та Тіса стільки всього знають про рослини. А ще тут є лікарка Тара, за її знання про лікарські трави я взагалі мовчу. 

Роні втомлено потер долонями обличчя. 

- Здається, нам теж час відновлювати свою школу для перевертнів, коли вже власним дітям не вистачає тих знань, що ми даємо. - Роні зітхнув, та подивившись на Діраса, сказав: - А ти чого сидиш мовчиш?

- А що мені казати? - здивувався він. - Це ж ви батьки, вам вирішувати. 

- Тобто, ти не проти взяти на навчання перевертнів? - і собі здивувався Роні. 

- А чому б ні? - Дірас знизав плечима. - Звісно, я маю на увазі лише твоїх дітей. Судячи зі слів Еріс, їй дійсно є чому тут навчатися.

Маленькі перевертні радісно пискнули. 

- Тихо ви, - осадив своїх дітей Роні. - Ми ще нічого не вирішили.

Роні та Санті вийшли у коридор, щоб спокійно обговорити все та прийняти рішення. Врешті, вони погодилися залишити у замку Еріс. На превеликий жаль хлопців, вони були ще маленькими, щоб залишатися без батьківського нагляду надовго. Можливо, через кілька років, якщо нічого не зміниться, вони зможуть приїхати сюди на навчання. А може за цей час Дірас врешті викорінить страх людей перед магічним світом, а Роні та Тарел зможуть відновити гільдію найманців та школу при ній. Так у нас з'явилася нова учениця. 

Повернувшись у спальню, після вечері з перевертнями, я збирався швиденько вмитися, та лягти спати, як робив це завжди, але по дорозі до ліжка до мене підійшов Майк. Було добре видно, як йому ніяково, він перебирав пальцями поділ сорочки, дивився на підлогу і не одразу наважився заговорити, але врешті запитав:

- Сар, а тобі Дірас не казав, коли в нас відновиться навчання?

- Казав, - коротко відповів я. Так не хотілося продовжувати, або взагалі відповідати. От чому їм самим не підійти до нього, та не спитати. 

- Ой, добре, а коли? - ельф трохи оживився, від приємної новини, що навіть подивився мені в обличчя, та посміхнувся.

- Післязавтра. Завтра від нас йдуть перевертні, ми будемо деякий час їх супроводжувати. Повернувшись, Дірас збирався сам вам про це оголосити. 

Звісно, нашу розмову чули всі хлопці та всі вони були дуже раді почути цю новину.

- Ніколи б не подумав, що буду так сильно сумувати за навчанням, - валяючись у себе на ліжку, сказав Чейз. 

 - Ага, я теж, - додав Елан, який теж вже встиг залізти під ковдру.    

- А можна за вами піти проводжати перевертнів? - запитав мене Аїн, відкладаючи в сторону свій черговий, ще недоплетений, браслет. 

- Так ми ж не підемо, а полетимо. - Відповів я, нарешті вмостившись на своєму ліжку. - Так би мовити, будемо приглядати з повітря. 

- Я зрозумів, але ж перевертні будуть бігти, то я з ними. 

- Я, звісно, не проти, запитай у Діраса завтра. Або навіть зараз збігай, бо перевертні хотіли вийти дуже рано. - Зробивши невелику паузу, я додав: - так що ви хлопці не лякайтеся, коли Дірас прийде рано вранці в кімнату, щоб розбудити мене. 

- Дякую, що попередив, - з усмішкою відповів Торен. 

- Добре, тоді я збігаю до нього зараз, - Аїн вибрався з ліжка, швидко одягнув светр та став зав'язувати взуття. - Де він зараз? 

Я трохи прикрив очі, зосереджуючись. 

- У себе в кімнаті. 

- О! - радісно вигукнув Аїн. - Може ще його кімнату вдасться побачити. 

- А ти сам там був? - запитав у мене Елан, одразу після того, як Аїн вибіг зі спальні. 

- Де? - не зрозумів я, бо вже вмощувався спати, та мрійливо думав про завтрашній політ із батьком, та можливо з Аїном за компанію. 

- Ну, у кімнаті Діраса. 

- Ні. Якось ще не довелося. 

- Якби я був на твоєму місці, то одразу ж би напросився в гості, - з посмішкою повідомив Чейз, 

- Дивні в тебе бажання, - теж усміхнувся я. - Далась вам та кімната. 

- Незвідане, завжди манить, - відповів Чейз. - Он у Тайлора виявився цілий музей зі зламаних артефактів. Раптом і у Діраса буде щось цікаве. 

Я тільки зараз зрозумів, що знову веду невимушену бесіду з хлопцями. Невже, розмова з Ріном подіяла і все починає налагоджуватися? Хотілось би вірити.  

 Наступного дня, разом з Аїном, ми з батьком провели перевертнів. На зворотному шляху я навіть трохи покатав свого друга. Того ж вечора, під час вечері, коли всі молоді чарівники та одна дівчинка-перевертень, зібралися у їдальні, до нас зайшов Дірас, та сповістив, що від завтра відновлюється навчання. Як і раніше, після сніданку на нас чекає урок з Міріон. А ось після обіду вже не буде чергування між бойовими та магічними тренуваннями. Відтепер це буде з'єднаний урок, адже тепер браслетів нема і в будь-який момент, тренуючись зі зброєю, ми можемо використати й магію. Також, для того, щоб із Сема зняти браслети, вже не обов'язкова постійна присутність Діраса, адже це можу зробити і я.

Все потихеньку поверталося до звичного життя. Хлопці ще не могли повністю розслабитися в моїй присутності, але і перестали мене сторонитися. Перестали різко замовкати, коли я входив до кімнати, залучали до розмови та навіть жартували. Я був цьому дуже радий. Перестав сторонитися їх компанії, та зміг знову спокійно проводити свій вільний час у загальній спальні. Тіса та Еріс теж частенько до нас заходили. Дірас став замислюватися над тим, щоб зробити на нашому поверсі ще одну велику загальну кімнату, з диванами, м'якими кріслами та великим теплим каміном.   

 Попереду ще було багато навчання та роботи над магічними навичками, але тепер це вже не було так страшно, коли поруч є люблячий батько, якій вчасно підтримає, захистить та дасть мудру пораду. Є друзі, на яких можна покластися в будь-якій ситуації. Є дім, в якому тебе чекають та люблять і в якому не треба ховати себе справжнього. А головне, знову є свобода!