Читати книжки он-лайн » Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️ » Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич

Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

86
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 173 174 175 ... 236
Перейти на сторінку:

Вони розташувалися в саду під розлогою яблунею, гілки якої хилилися майже до самої землі.

– Тобі не байдуже, про що стануть пліткувати слуги? Вони завжди знаходять привід для чуток, – принц байдуже знизав плечима і легенько полоскотав травинкою Інзі  шию. 

– Не знаю... Мабуть, однаково... Я часто плювала на те, що кажуть про мене інші... Тільки я ніколи не опинялася в подібній ситуації, тому хочу бути справедливою! 

– Мені зрозумілі твої бажання. Але в Лули дуже непростий характер, вона може прийняти твою великодушність за слабкість...

– Ти так добре її знаєш? – запитала Інга, піднімаючись.

Важко бути справедливою, коли ревнощі так і шкребуть по серцю гострими котячими кігтиками.

– Досить добре... 

– Ну нехай тоді... Якщо тобі самому неприємно на неї дивитися, жени  її до біса. Тільки, чур, я в цьому не беру участі! Ця розмова про Лулу й так доволі безглузда...

– Згоден! Давай поговоримо про інше, – Адвіан нахилився і губами наблизився впритул до губ Інги, – Ти готова провести весільний обряд сьогодні вночі? 

– Це складно? – Інга ловила його подих.

– Ні,  не складно. Потрібно два свідки: чоловік і жінка, а ще той, хто виголосить весільні промови. 

– А твої батьки?

– Батьки  наречених на весіллі не присутні.  Після ритуалу ми самі прийдемо до них, і вони нас благословлять...

– І де ми його проведемо? 

– Традиційно – на березі моря.  Раніше весільну церемонію проводили біля вишневого дерева, але після того, як воно засохло, ритуал довелося змінити...

Інга ткнулася йому в губи, і очі її загорілися.

– А я хочу біля вишневого дерева! – прошепотіла вона.

– Непогана ідея, – погодився Адвіан, – але  треба запитати в Маріла. Якщо це можливо... 

– Можливо чи ні, але я так хочу!  – серйозно промовила Інга, – Це буде символічно. Нам же доведеться…

– Та он де  вони! Під деревом милуються!

Веселий голос, що пролунав позаду і обірвав розмову, належав Олесі.

Інга й Адвіан обернулися.

– А ось і другий свідок, – неголосно сказав Адвіан, піднімаючись, щоб привітатися з Ренальдом.

 

1 ... 173 174 175 ... 236
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"