Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

— Неодмінно, — він повернув свій погляд до неї і її губ, але він не поцілував її, а підхопив на руки.

— Артуре, — від несподіванки вона вхопилася за його шию.

— Я хочу розглянути всі квіти. Почну, все ж таки, з тебе, — він посміхнувся і поніс Злату до спальні.