Читати книгу - "Танок драконів"

хотіла тебе, відколи вперше побачила, але ти — перекупний меч, а перекупні мечі — мінливі та зрадливі. Ти похвалявся, що мав сотню жінок.

— Сотню? — хихикнув Дааріо у фіолетову бороду.— Я збрехав, люба королево. Їх була тисяча. Але серед них не було дракониці.

Дані потягнулася до нього вустами.

— То чого ти чекаєш?

Королевич вічнозимський

Коминок був забитий холодним чорним попелом, у кімнаті не палилося, горіли тільки свічки. Щоразу як відчинялися двері, їхнє полум’я здригалося і тріпотіло. Так само тріпотіла й наречена. Її вдягнули в білу пояркову сукню, прикрашену мереживом. Рукава і ліф були розшиті річковими перлами, а на ногах у неї були білі капці з оленячої шкіри — гарні, але не надто теплі. Обличчя було бліде і безкровне.

«Обличчя, вирізьблене з криги,— подумав Теон Грейджой, вдягаючи нареченій на плечі підбитий хутром плащ.— Труп, похований під снігом».

— Міледі, час.

За дверима вже заклично грала музика — лютня, волинка й барабан.

Наречена звела очі. Карі очі, які блищали у світлі свічок.

— Я стану йому доброю і в-вірною дружино. Я... тішитиму його і народжуватиму йому синів. Я стану кращою дружиною, ніж була би справжня Арія, він ще побачить.

«Такі розмови заведуть тебе в могилу». Цей урок він добре затямив у шкурі Смердюка.

— Ви і є справжня Арія, міледі. Арія з дому Старків, донька лорда Едарда, спадкоємиця Вічнозиму...— (Ім’я, вона має затямити своє ім’я).— Арія-під-ногами. Ваша сестра дражнила вас Кобилою.

— Це прізвисько вигадала я. У неї обличчя було довге, як у кобили. А у мене не таке. Я була гарненька,— нарешті їй на очі набігли сльози.— Я ніколи не була така вродлива, як Санса, але всі казали, що я гарненька. А лорд Ремсі теж вважає мене гарненькою?

— Так,— збрехав Теон.— Він мені сам казав.

— Але він знає, хто я. Тобто хто я така насправді. Я це бачу, коли він дивиться на мене. Він злий, навіть коли усміхається, але ж це не моя провина. Кажуть, він любить завдавати людям болю.

— Міледі не варто слухати ці... брехні.

— Кажуть, він кривдив вас. У вас руки і...

У нього пересохло в горлі.

— Я... я на це заслуговував. Я його розсердив. А ви його не сердьте. Лорд Ремсі... милий і добрий. Догоджайте йому, і він ставитиметься до вас добре. Будьте йому гарною дружиною.

— Допоможіть мені,— вчепилася вона в нього.— Будь ласка! Колись я любила дивитися, як ви у дворі вправляєтеся з мечем. Ви були таким гарним! — вона стиснула його руку.— Якби ми втекли разом, я могла б стати вашою дружиною або... або вашою коханкою, як схочете. А ви б стали моїм чоловіком.

Теон вивільнив руку.

— Я не... я не можу стати вашим чоловіком...— («Справжній чоловік допоміг би їй»).— Просто... будьте Арією, будьте його дружиною. Догоджайте йому, бо... просто догоджайте йому і припиніть оці розмови про те, що ви не та, за кого себе видаєте.

«Джейн, її звати Джейн, римується з „блажен“». Музика дедалі наростала.

— Час. Витріть очі...— («Карі очі. А мають бути сірі. Хтось помітить. Хтось запам’ятає»).— Добре. А тепер усміхніться.

Дівчина спробувала. Вуста, затремтівши, розтягнулися й застигли, показалися зуби. «Гарні білі зуби,— подумав Теон,— але якщо вона його розізлить, гарними вони лишатимуться недовго». Коли він штовхнув двері, три свічки з чотирьох згасли. Він повів наречену в туман, де вже чекали гості.

«Чому я?» — запитав він, коли леді Дастін сказала, що саме він видаватиме наречену.

«Її батько помер, усі брати також. Мати загинула у Близнючках. Дядьки — хто пропав безвісти, хто — в могилі, а хто — в полоні».

«У неї ще лишився один брат,— сказав він, хоча міг би сказати: у неї ще лишилося троє братів.— Джон Сноу в Нічній варті».

«Він лише наполовину їй рідний, до того ж байстрюк, і його місце — на Стіні. А ви були годованцем її батька, ви їй фактично — найближчий родич. Цілком природно, що саме ви її видаватимете».

Фактично найближчий родич. Теон Грейджой виріс разом з Арією Старк. Теон миттю упізнав би самозванку. Якщо у всіх на очах він визнає Болтонову підставну дівчину за Арію, північні лорди, які зібралися засвідчити шлюб, не матимуть причин сумніватися в її законності. Стаут і Слейт, Хвойдозгуб Амбер, сварливі Рисвели, піддані Горнвуда й родичі Сервина, тлустий лорд Мандерлі... ніхто з них і близько не знав доньку Неда Старка настільки добре, як Теон. І якщо хтось із них у душі має сумніви, безперечно, вони вчинять мудро і залишать їх при собі.

«Мене вони використовують, щоб прикрити свій обман, дають своїй брехні моє обличчя». Ось чому Руз Болтон знову вдягнув Теона як лорда — щоб він зіграв свою роль у цьому балагані. Щойно все закінчиться, щойно фальшива Арія вкладеться в шлюбну постіль, Болтонові непотрібен стане Теон Перекинчик. «Послужиш нам у цьому — і коли Станіса буде переможено, ми обговоримо, як найкраще повернути тобі батьків престол»,— сказав його милість своїм тихим голом, створеним для брехні та змовницького шепоту. Теон не повірив ані слову. Він потанцює під їхню дудку, бо не має вибору, але потім... «Він віддасть мене назад Ремсі,— подумав він,— а Ремсі відбере в мене ще пару пальців і знову перетворить мене на Смердюка». Хіба що з ласки богів Станіс Баратеон нападе на Вічнозим і візьме всіх тут на мечі, включно з Теоном. Тільки на це Теон і сподівався.

Дивна річ, але у богопралісі було тепліше. За його межами Вічнозим побілів, скутий сильним морозом. Доріжки вкрилися підступним чорним льодом, а на розбитих шибках скляних садів блищала в місячному світлі паморозь. Під стінами, по всіх кутках і закапелках, височіли снігові замети. Деякі з них були такі високі, що і дверей не було видно. Під снігом ховався сірий попіл, а де-не-де виднілися почорнілі балки або купки кісток, прикрашених клаптями шкіри й пасмами волосся. Бурульки завдовжки зі списи звисали з зубчатих стін і облямовували вежі, як жорсткі білі бакенбарди діда. Але в богопралісі земля ще не замерзла, а з гарячих ставків піднімалася пара — тепла, як подих немовляти.

Наречену вбрали в біло-сірі кольори, які вдягнула би справжня Арія, якби дожила до весілля. Теон був в чорному з золотом, плащ застібався на плечі на