Читати книгу - "Джозеф Антон"

223
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 175 176 177 ... 218
Перейти на сторінку:
формулювання, проте він вирішив не відповідати. Потім передали з Німеччини, що вона в такому ж дусі висловилася в інтерв’ю тамтешньому журналістові. Він зателефонував її агентові Девіду Ґодвіну й сказав, що, на його думку, не личить двом індійським лауреатам Букерівської премії прилюдно нападати одне на одного. Він ніколи не робив публічних заяв щодо її «Бога дрібниць», але якщо їй хочеться боротьби, то можна й поборотися. Ні, ні, відповів Девід, я просто переконаний, що її неправильно процитували. Невдовзі він одержав м’якше послання від міс Рой, однак зі схожим підтекстом. Ну і нехай, подумав він і пішов собі далі.

Ґюнтерові Ґрасу виповнилося сімдесят років, і гамбурзький театр «Талія» влаштовував з цієї нагоди гучне святкування. Він полетів до Гамбурґа зі своїми новими друзями з «Люфтганзи» і взяв участь у заході разом із Недін Ґордімер і всіма знаними німецькими письменниками. Після закінчення офіційної частини вечора були музика й танці, і він побачив, що Ґрас чудово танцює. Всім молодим жінкам хотілося покружляти з ним у танку, тож Ґюнтер протягом вечора невтомно перебирав ногами у вальсі, гавоті, польці й фокстроті. Тепер він заздрив цій великій людині з двох причин. Він завжди був у захваті від широкого мистецького обдарування Ґраса. Як приємно закінчити роботу за письмовим столом, а тоді піти в художню майстерню й працювати над тими ж темами в цілком іншому виді мистецтва! Як гарно створити суперобкладинку для власної книжки! Ґрасові бронзові вироби, його офорти із зображенням щурів, жаб, пласких риб, вугрів і хлопців з бляшаними барабанами викликали в нього захоплення. Аж тут іще треба заздрити його танцювальним здібностям! Ну, це вже справді занадто.

Шрі-ланкійські власті прихильно поставилися до проекту Бі-бі-сі з «Опівнічними дітьми», проте, як зауважила Рут Ейлеб, одна із продюсерів на Бі-бі-сі, умовою надання дозволу вони ставили його відсутність на знімальному майданчику. Гаразд, сказав він, тішуся своєю популярністю, й кілька днів потому Трістрам надіслав зі Шрі-Ланки йому факс: «Тримаю в руках документ про надання дозволу». Настала щаслива мить. Однак потім виявилося, що це було оманливе сподівання у довгій низці схожих оманливих сподівань.

Мілан починав досить виразно казати: «Га! Га! ГА». Коли за ним повторювали, він сміявся й знову вимовляв ті самі звуки. Чи було це його першим словом — словом, що позначало сміх, але не сам сміх? Йому дуже хотілося говорити. Та поки що зарано.

На кілька днів Елізабет поїхала до Керол. З весілля вони не кохалися впродовж багатьох місяців. «Я втомле-на», — казала вона й сиділа до другої години ночі, впорядковуючи весільні світлини в альбомі. Проте вони добре ладнали, здебільшого навіть дуже добре, тож і з цим у них досить скоро все налагодилося. Справа кохання — жорстока річ, яку ми зусиллям волі на спільне життя перетворюємо.

Коли він переглядав зроблені ним записи про своє життя, то зрозумів, що легше занотувати якусь неприємність, ніж щасливу мить, легше описати сварку, ніж вжити ніжне слово. Річ у тому, що впродовж багатьох років вони з Елізабет жили в любові майже весь час. Однак невдовзі після їхнього одруження та легкість і щастя почали зменшуватися, з’явилися тріщини. «Незлагоди в подружньому житті, — написав він пізніше, — це як вода під час мусону, що накопичується на пласкому дахові. Ти не відчуваєш її, та вона там невпинно назбирується, допоки одного дня з великим тріском увесь дах не падає тобі на голову».

Жінка на ймення Флора Ботсфорд була кореспондентом Бі-бі-сі в Коломбо, проте, на думку продюсера Кріса Голла, не що інше, як її витівки «нас і підрубали». Інколи легко повірити, що журналістам хочеться, аби не все складалося як слід, бо заголовок «УСЕ ЙДЕ ДОБРЕ» не надто впадає у вічі. Бажання Ботсфорд, співробітниці Бі-бі-сі, роздмухати багаття під великим проектом Бі-бі-сі видалося дивним або, що навіть гірше, зовсім не дивним. Вона заходилася телефонувати шрі-ланкійським мусульманським членам парламенту, шукаючи ворожих висловлювань, і таки знайшла одне, з чого все й почалося. У її повідомленні в «Ґардіан», зокрема, говорилося: «Незважаючи на ризик завдання образи місцевим мусульманам, Бі-бі-сі знімає у Шрі-Ланці, як підтвердили минулого тижня офіційні представники, суперечливу п’ятисерійну кінострічку за книжкою Салмана Рушді «Опівнічні діти». Відтак для заповзятливо відкопаного нею члена парламенту настала мить слави. «Салман Рушді — дуже неоднозначна постать, — заявив А.Г.М.

Азвар, опозиційний член парламенту. — Він забруднив і знеславив Святого Пророка, а це непростиме діяння. Мусульмани всього світу відчувають огиду до самого його імени. Індія мусила мати вагому причину для заборони фільму, тому й нам слід остерігатися невдоволення з боку мусульманської громади».

Збурилися хвилі. В самій же Індії з’явилися статті, в яких відмову індійського уряду надати дозвіл на зйомки фільму називали скандальною, проте в Тегерані міністр закордонних справ викликав шрі-ланкійського посла й висловив свій протест. Кріс Голл мав письмовий дозвіл на зйомки від самої пані президентки Чандріки Бандаранайке Кумаратунґи, і якийсь час здавалося, що пані президентка таки дотримає слова. Проте група шрі-ланкійських мусульманських парламентаріїв звернулася до неї з вимогою скасувати своє рішення. У шрі-ланкій-ських мас-медіа залунали уїдливі ісламські нападки на автора «Опівнічних дітей». Він став боягузливим зрадником свого народу, а «Опівнічні діти» — книжкою, в якій він ображає і насміхається з власного народу. Молодший міністр оголосив про скасування дозволу на зйомки фільму, проте йому суперечило його ж начальство. Заступник міністра закордонних справ казав: «Знімайте». Заступник міністра оборони гарантував «цілковиту підтримку військових». Однак справа почала завалюватися. Він уже відчував запах катастрофи попри запевнення міністра закордонних справ Шрі-Ланки й твердження знімальної групи про наявність у них дозволу. Відбулося, за влучним висловом Кріса Голла, спільне п’яне збіговисько місцевих інтелектуалів у виробничому офісі Бі-бі-сі, і всі вони висловили свою підтримку. Шрі-ланкійська преса також майже одностайно підтримувала фільм. Однак відчуття неминучої приречености залишалося. За тиждень дозвіл на зйомки кінострічки було скасовано без якихось на те пояснень рівно за шість тижнів після надання пані президенткою письмового дозволу. Саме в той час уряд намагався ухвалити політично вигідне законодавство про передачу прав і потребував підтримки невеликої кількосте мусульманських членів парламенту. А за кулісами Іран і Саудівська Аравія у разі зйомок фільму погрожували вислати зі своїх країн шрі-ланкійських заробітчан.

Ні з боку громадськосте Індії, ні з боку громадськости Шрі-Ланки не було якихось виступів проти кінострічки. Проте в обох країнах проект успішно зарубали. Мав відчуття, буцімто зазнав від когось сильного удару в обличчя. Мені не можна падати, подумав він, переживаючи потрясіння.

Кріс

1 ... 175 176 177 ... 218
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Джозеф Антон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Джозеф Антон"