Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

Ніхто ж не тягне їх під вінець негайно! Можна зустрічатися, познайомитися краще, придивитися одне до одного...

– Ти прибув раніше зазначеного часу. Не хочу сказати, що я не радий, але в тебе, напевно, є  на це причини, – зауважив  Адвіан.

Ренальд кивнув.

– Причини державні, і я б хотів обговорити їх із тобою в більш підходящому для цього місці.

– Ну починається! – пирхнула Ліка, у якій колишнє дитяче божевілля продовжувало боротися з витримкою і мудрістю майбутньої господині острова єдинорогів.

На мить дівчині стало навіть прикро від того, що її сестри ось так запросто влаштовують свою долю. А раптом би і для неї знайшовся якийсь принц? Адже тут ще цілих сім королівств!  

Але через мить Ліка з полегшенням видихнула. Ні, свою велику  долю  вона не проміняє на сумнівні радощі сімейного життя! Навіть  у статусі королеви.  ЇЇ  майбутнє вимальовується набагато привабливішим.

– Не сумуйте без нас, – сказав Адвіан і поцілував Інгу  у скроню.

– Отже, ми не можемо бути присутніми під час обговорення державних справ? – запитала вона. 

– Наскільки я розумію, це стосується не тільки Уаджита, а й Даяда. Мабуть, Ренальд бажає зберегти   таємниці  свого королівства або власні… 

– Саме так. Це стосується політики та зовнішніх зв'язків... Прошу вибачення, – сухо відповів Ренальд.

Найбільше зараз хотілося йому позбутися присутності Олесі і прийти у звичний стан. Та й розмову з Адвіаном відкладати  немає сенсу. 

– От зануда, –  пробурмотіла  Олеся, коли чоловіки зникли з поля зору.

–  Але ж гарний! – зі сміхом сказала Ліка і легенько ткнула її кулаком у плече, – хіба не гарний?

– Гарний... Та дуже похмурий і серйозний...

– До першого поцілунку! – вигукнула Ліка і вже відверто зареготала.

– Що за балачки! А ще обітницю безшлюбності давала, – за звичкою  піддразнила її Олеся, – Тобі тепер навіть слов  таких тепер вимовляти не можна!

–  Ще можна! То будеш спати з ним на святі? – зробивши сміховинно-серйозне обличчя, запитала Ліка.

–  От  скажена! –  густо почервонівши, Олеся відвернулася.

– Ренальд кльовий, – зітхнула Інга, – Тобі варто спробувати налагодити з ним стосунки.  І королівство в них відмінне.  А якщо викинути звідти дурного чаклуна, то й зовсім буде чудове...

– Та що ми все про мужиків, – перебила її Олеся, – Давайте краще скупаємося, поки нікого немає... День такий теплий... Дивні в них тут пори року...

І скинувши верхній одяг, дівчата  в одних  спідних сорочках,  з веселим   регітом увірвалися в тиху, чисту гладь ставка.