Читати книгу - "П'ята Саллі"

сама це зробила й забула. Розум просто підсміювався над нею.

За книжками Саллі знайшла коробку з вібратором всередині та брошуру з рекомендаціями щодо зміцнення шкіри й надання їй відповідного відтінку. Купівлю цих речей вона також не пригадувала. А ще за книжками знайшла два згорнуті примірники «Плейґьорлу[41]». Саллі розгорнула журнали, але коли побачила, що зображено на розгортці, то аж підскочила й ледь не задихнулася. Їй стало гидко. Це вона купила ці журнали? Неможливо. Вона ніколи й краєм ока не глянула б на фотографії оголених чоловіків.

Ларрі колись читав «Плейбой». Фото голих жінок. І брудні картинки тих секс-інструкцій. Жахливо бути заміжньою за чоловіком із такими непристойними вподобаннями.

Саллі намагалася заснути, але щораз як починала дрімати, їй знову снилося море. Тепер замість Мерфі з Беллою їй снилися двійнята, які вдвох трималися на воді. Потім вона побачила, як їхні тіла, обліплені водоростями, з неприродно викрученими головами та ногами, винесло на берег.

Вона зірвалася з ліжка, відсапуючись. Знала, що вже надто пізно, але мусила зателефонувати Ларрі, перевірити, як там діти. Він відповів сонним голосом, в якому вчувалося роздратування.

— Не сердься на мене, Ларрі. Мені снилися Пенні та Пет. То було жахіття — щось на кшталт видіння — що вони в небезпеці.

— З ними все добре.

— Можна з ними поговорити?

— Вони сплять. Боже, це ж майже друга ночі.

— Я маю право з ними розмовляти.

— Немає в тебе більше прав, Саллі.

— Прошу тебе, Ларрі, принаймні сходи та перевір. У мене погане передчуття.

— У тебе завжди погане передчуття. Зачекай хвилину. Я гляну і дам тобі знати.

Саллі почекала кілька секунд, доки він відійшов від телефону, дослухалася до звуків. Вона почула жіночий голос на задньому плані, який запитував, хто дзвонив.

Тоді слухавку взяла Анна.

— Чому ти не даси йому спокій? Всі ці дзвінки вдень і вночі. Ти нас з розуму зводиш. Ми викличемо поліцію, якщо це не припиниться.

— Це неправда. Я вже кілька місяців йому не дзвонила.

— Ти брехуха. Минулої ночі і перед тим. Це ти дзвониш і постійно лаєшся. То хочеш, щоб Ларрі повернувся, то через день погрожуєш, що вб’єш його і власного сина. От що я тобі скажу: суддя сказав, якщо так продовжуватиметься, ти ніколи не повернеш собі твої довбані права на відвідування.

— Ні! — закричала Саллі. — Ви не можете цього зробити. Вам не вдасться. Це мої діти — мої та Ларрі. У тебе немає права…

— Це в тебе немає прав. Ти — скажена, задурманена психопатка. Якщо ти не припиниш нас турбувати і погрожувати…

Вона почула шепіт Ларрі:

— Анно, припини. Відчепись від неї. Вона божевільна.

— Вона нас скоро в могилу зажене.

Якусь хвилину вони посперечались, а тоді Ларрі знову взяв слухавку.

— Послухай, Саллі, з ними все гаразд. Міцно сплять. І я знаю, що в тебе зараз важкі часи, але Анна має рацію. Тобі варто припинити ці постійні дзвінки о такій порі.

— Але я не дзвонила, Ларрі. Це вперше за кілька останніх місяців. Не знаю, про що вона. Я все ще кохаю тебе, Ларрі.

— Ти знову починаєш? О Господи, я думав, що ти припиниш цю свою брехню і маніпулювання. Ти вже тричі за цей місяць будила мене між другою та четвертою ранку. Дзвонила мені додому, в офіс, вдень та вночі. За кого ти мене маєш, Саллі? Ти ж розумієш, ця ірраціональна поведінка зруйнувала наш шлюб. Вже рік минув, чому ж ти ніяк не вгамуєшся? Я думав, ти якось збереш себе докупи.

— Я намагаюся, Ларрі. Мені вже краще. Я відвідую психіатра. І отримала стабільну роботу офіціанткою, тому більше не мушу просити в тебе аліментів. Я не хотіла тебе турбувати, але весь час про тебе думаю. Це боляче. І я хвилювалася за дітей.

— Що ж, за них не варто хвилюватися. Ми гарно про них піклуємось.

— Анна їм не мати. Я їхня мама і твоя дружина.

— Послухай, я думав, ми вже з цим покінчили, Саллі. Тепер моя дружина Анна — і вона любить їх так, ніби то її власні діти.

— Ні! — видихнула Саллі. — Вона не може. Вона не може. Вони мої. Я не дозволю нікому їх у мене забрати. Я б радше їх…

Знову видіння їхніх покручених тіл. Що вона таке верзла? Чим вона думала?

— Ой, Ларрі, ні. Я не це маю на увазі. Пробач мене. Я просто хотіла, щоб все було так, як колись, коли…

Різке клацання на іншому кінці дроту повідомило, що Ларрі завершив дзвінок. Саллі повісила слухавку та поклала голову назад на подушку. Принаймні з дітьми все було добре. Вона нарешті заснула.

Я подумала, що зараз найкращий час, щоб самій прокинутись. Я зовсім не хотіла спати. Мій розум все прокручував те, що Роджер сказав Саллі під час сьогоднішнього сеансу. Тому я одягнулася та спустилася вниз, поговорити з Мерфі. Так, знаю, що це звучить мов божевілля — розмовляти з манекеном у вітрині, але існує небагато людей, з якими я б могла поговорити про те, що відбувалося. Звісно, зараз з’явився Роджер. Та все одно, мене дуже заспокоюють розмови з Мерфі. Він — мій уявний друг.

Мерфі так і стояв там, за скляними дверима, на варті з кийком у лівій руці та підведеною правицею.

— Мені потрібно з кимось побалакати, Мерфі, — сказала я, сідаючи на сходи перед ним.

— Знаю, як ти, мабуть, почуваєшся, — продовжила я, — стоїш тут ніч у ніч, дивишся, як люди проходять повз у своїх справах, веселяться, доки ти на сторожі, захищаєш це місце. Зуб даю, ти мрієш про те, що й я, що Бог одного дня зробить тебе справжньою людиною. Пам’ятаєш історію Піноккіо? Я завжди любила, коли Оскар читав її Саллі. Наприкінці Піноккіо став справжнім. З тобою таке теж може статися. Існують, мабуть, мільйони уявних друзів, як ми з тобою, які хотіли б бути справжніми людьми.

Він нічого не відповів, та я й не очікувала. Достатньо було того, що хтось мене слухав.

— Проблема у тому, Мерфі, що Саллі не вірить в те, що їй говорить Роджер. Це добре чи погано для неї, прийняти той факт, що вона має розщеплення особистості та познайомитися з нами всіма? Роджер сказав, її лікування не означає, що я помру, і я йому вірю. Але звідки він знає?

Мерфі просто слухав, сумно усміхаючись.

– І що станеться з нами всіма, якщо Саллі або Нола вчинять самогубство? Я раніше думала, що коли тіло