Читати книгу - "Житія Святих - Вересень, Данило Туптало"

чудеса там не припинялися і сцілення хворим продовжувалися. В усі-бо літа, в день пам'яті його, з'являється зірка велика над стовпом, і весь край той ояснює. Про явлення зорі тієї багато історіографів свідчать, передовсім Євагрій Схоластик, що бачив те своїми очима. Не замовчимо й цього, що той-таки Євагрій пише: оскільки місця це святе жінки не можуть одвідати, то немала бувала щодо цього сторожа, щоб не осмілилися торкнутися порогу нога жіноча, адже навіть матері преподобного ввійти не було допущено. Оповідають, що одна жінка одяглася чоловіком, щоб не бути пізнаною і в церкву святого ввійти, але як тільки торкнулася порогу церковного, відразу ж  таки впала мертва. Коли ж туди й приходять жінки, як пише Никифор, то не дерзають наблизитися до огорожі, тільки стоять віддалік і творять молитви свої, на стовпа позираючи. І не позбавляються благодаті преподобного, але поміч і всілякі сцілення приймають ті, що приходять із вірою, і повертаються радісно, дякуючи Богові в Тройці єдиному, Отцю, і Сину, і Святому Духу - йому ж честь і слава, й поклоніння нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Чудеса преподобного не всі тут зібрано, оскільки і сам Антоній, учень святого, що найперший житіє його писав, каже таке: "Я смиренний, не всі чудеса його описав, але певну частину, не може ніхто-бо описати всіх чудес його чи справ, які Бога ради сотворив". Коли ж бо хочеш, читачу, щось більше про чудеса святого взнати, читай у Пролозі, вересня на перший день від "Лимонарія", про Мину, диякона раїтського, в-нього-бо витекло око у час служіння за прореченням святого, і про пресвітера, ураженого від духа злого, який через дев'ять років прийняв цільбу від преподобного, і про другого пресвітера, що безсловесну тварину іменем преподобного Симеона зв'язав.

Про літа ж його, скільки на стовпі стояв деякі непогоджено говорять: одні-бо написали, що 41 років, інші, що рівно 40. Писав дехто (як от Теодорит) житіє святого ще до його смерті, і самі раніше померли. Ми ж не тільки від давніх літописців, але з самого вирахунку виводимо, що стояв він на стовпах різних 80 літ, оскільки в книзі, названій "Обід душевний", у Слові першому, що в неділю 2-гу по Святому Дусі, на листі 123-му свідчиться. Всіх-бо літ преподобний мав 103, як це в "Трифолоі" львівському написано. Постригся в чин іночий у вісімнадцяте літо від свого народження, три літа, в кам'яній печері зачинившись, поблизу села Таланіси прожив, також на висоту гори і на стовп зійшов, маючи літ мало більше двадцяти (а попередні не був на стовпі), де всі інші літа, які йшли в сотне число, промешкав.

У той-таки день поминання собору Пресвятої Богородиці в Міясинській обителі

У час іконоборної єресі, сприянням першого іконоборця царя Лева Ісаврянина, вельми славна на Сході ікона Пресвятої Діви Богородиці чудотворна, в обителі Міясинській, була вкинена в озеро Азурове. Де була обитель Міясинська явно свідчиться у житії преподобного Акакія, єпископа Мелітинського, квітня місяця, в 17 день, де пишеться таке: "Було одне місце еллінське від міста (Мелітина Вірменського) за вісімнадцять поприщ, назване Міясини, вельми гарне, рівне і просторе в роздолі між двома горами, що розділяються на обидва боки щироко; посередині ж ріка швидка, чиста, тече на схід, Азорос чи Азур названа, і озерами довкіл наповнює той розділ. Було там на осібному вибраному й гарному місці капище ідольське і дерев доброплідних сад, звідусіль напоюваний озером вод Азорових, але воно осквернялося бісівськими жертвами. Те місце, святий єпископ Акакій у дні свої од скверн ідольських очистив і звів там церкву на ім'я Пречистої Діви Богородиці і, освятивши її, створив місце для поселення святих ангелів, де раніше бісам було житло, і де творилися криваві погані дияволові треби, там безкровна чиста почала приноситися Богові жертва і творилися чудеса благодаттю Пресвятої Богоматері". До цього місця із житія Акакійового.

Явно-бо є, що при тій церкві Пресвятої Богородиці закладено було обитель, названу Міясинська, від місця Міясина звана, де чесна Божої Матері ікона іконоборцями вкинена була в озеро, тож після численних літ вийшла з озерної глибини на верх води - в царство Добровірного царя Михаїла і матері його Теодори, і знайдено було ту ікону вірними місяця вересня в 1-ий день, і ніякого ушкодження від мокроти водної за такий довгий час не дістала. Через це чудо собор в обителі тій всі роки здійснювавсь у честь і славу пренепорочної володарки нашої Пречистої Діви Богородиці.

У той-таки день пам'ять Ісуса Навина, праведного воєводи ізраїльського, що був після Мойсея, він Иордан-ріку (як Мойсей Червоне море) по сухому зі всіма ізраїльськими людьми перейшов, явно бачачи святого архістратига воєводу сил небесних Михаїла, стіни єрихонські голосом трубним на землю звалив. Воюючи ж на супостатів, сонце в русі зупинив, доки вкінець не переміг ворогів своїх, і в обітованну землю людей завів, розділив її їм за жеребками і помер у мирі. І святої Марти, матері Симеона преподобного.

І святих 40 дів-пістниць із учителем їхнім Аммуном, дияконом у царство Аикінієве, у країні Македонській, узятих Вавдою-ігемоном і поведених у Іраклію на мучення. Від них десятеро було у вогонь вкинено, вісім було зі святим Аммуном посічено, шестеро ножами подроблено, інші шість заліза розпечені в уста прийнявши, померли, ще інші десятеро мечами в серце пробиті, мученицький подвиг здійснили і всі до Господа відійшли прийняти вінця воздаяння.

1 святої мучениці Каллісти і єдинородиих її по плоті братів Євода та Єрмогена, що в Никомідії за Христа посічені мечем поклали голови свої.

Місяця вересня в 2-ий день

Житіє і страждання святого мученика Маманта

Христовий мученик Мамант батьківщину мав Пафлагонію; батьки його знамениті: батько його був Теодот, мати ж його Руфина - обидва з великого патриціянського роду, славні, й багаті, й осяяні благочестям. Вони, коли в середині себе довго таїти не могли своєї до Христа віри і дбалої любові, явили перед усіма своє сповідане благочестя і до нього багатьох приводили. На них учинили донос Олександру, що був тоді намісником міста Гагрського, йому ж було звелено від царя, щоб честь богів їхніх усією старатливістю розмножував і возносив, а християн, яких би виявив і тих, що не слухаються їхнього повеління, хай мучить і віддає смерті. Олександр привів перед судисько своє Теодота, примушував його покласти жертви ідолам, але той і чути не хотів наказаного Олександром. Той, хоч і готовий був мучити неслухняного, але