Читати книгу - "Куплю тебе, крихітко, Олена Чжу"

Я соромлюся, але відразу розумію, що інакше ніяк. Адже не буде все відбувається в одязі. Пан Красовський делікатно відвертається, поки я роздягаюсь.

Спочатку туфлі. Потім сукню. Розстебнути ліфчик, відвернувшись до стіни. Покласти пальці на гумку мереживних трусиків, шумно видихнути, заспокоюючи шалене серце, що колотиться, та повільно стягнути їх вниз. Скласти все акуратно на стільці.

– Я… я готова, – вимовляю ледве чутно.

Пан Красовський повертається до мене. Його обличчя цілком безпристрасне. У його руках скринька. Він відкриває її, і я забуваю, як дихати. На чорній оксамитовій підкладці переливаються срібним та прозорим вогнем діаманти у платиновій оправі. Які прикраси,  мамо… Казково гарне кольє. Два браслети. Один на зап'ястя, другий, здається, на щиколотку.

– Що… що це? – хрипко питаю я.

– Надягніть це, Поліно, – незворушно звучать слова пана Красовського. – У вашого клієнта... особливі уподобання.