Читати книгу - "ВІртуозна Гра, Оскар Бласт"

Розділ 11. Картина

Платон випав з вірту й зрозумів, що вже пізній вечір. Час у вірті минав непомітно. Шлунок забурчав, зашумів... Хлопець одразу ж побіг до ванної кімнати, а потім раптом вирішив приготувати увечері щось сам. І смачненьке. Любив він цю справу. Під час готування їжі гарно думалося. Його фірмовою стравою були деруни з сиром, смачні й поживні. Поки мультитертка чистила й натирала картоплю, хлопець розмішував сир із яйцем і думав.

Перший рівень пройдено. Це тішило. Але він не очікував, що буде так складно! Ще й із двійником своїм грав у шахи! І те, що в грі було запропоновано другу спробу – це було дивно й нечувано!

Не могла такого бути! Чи могло? Та вісімка з очима наштовхувала на підозри. Може, так спрацювали пігулки?

Гм. Якщо так, то йому треба їх берегти для більш складних рівнів! Це ж круто! Мати змогу пройти рівень, який ти програв, ще раз! Виграти й рухатися далі. Звичайно, це порушення правил. Чи не порушення? Раз таке існує, й пігулки ці він отримав в офісі «Вірт+Реалу», в офіційного розробника гри, то значить можна!

Подзвонили батьки, порадували: кричали з віртекрану, що обоє пройшли далі, а в його перемозі й не сумнівалися. Батько говорив, що в шахи навчив Платона грати добре, для початку гри саме той рівень. Платон обережно почав випитувати, чи були в них якісь заморочки з грою, й отримав ту відповідь, на яку й очікував: гра чудова, шахова кімната - дуже гарне візуальне рішення, вражає! Кожен з батьків мав по одному супротивнику, і вигравши, спокійно залишили шахову кімнату...

Повечерявши смачними дерунами, Платон вирішив знову пошукати Ембері. Все-таки думки про неї загальним фоном увесь час висіли в підсвідомості. Він знову зайшов у вірт, переглянув статистику по Віртуозній Грі. Основний загал гравців уже завершив свої змагання. Майже половину було відсіяно, лишилися ті, хто з якихось причин входили в вірт в останні години. Завжди також був відсоток гравців, що не мали змоги взяти участь, хоч оплатили і були учасниками – причини були різні, всі вони теж дискваліфікувалися. Ембері не знаходилася.

З якогось дива Платон вирішив зайти на сайт «Вірт+Реалу», почав переглядати пропоновані там товари й послуги. Окремо зачепився за пігулки, які пропонувала фірма. Таких, які зараз лежали в кишені його джинсів, не продавали. Він навіть не здивувався. Щось тут було не те. Можливо, справді, якась ексклюзивна експериментальна партія?

Хлопець вже хотів залишити сайт, як раптом його погляд зачепила якась невідповідність, якийсь напис чи арт, що здався знайомим. Він втупився в перелік товарів перед очима: віртшоломи, вірткрісла, спеціальні вставки до рота, які давали смакові відчуття в вірті. Такі Платон вже пробував задіювати й собі – йому не сподобалося, все було все одно несмачне, а потім увесь день в роті відчувався неприємний присмак, тому більше не експериментував...

Ага! Ось воно! Картини для вірткабінетів! Так-так! Для вірткабінетів продавали окремо меблі, дизайн, будь-що. І картини, класичні, авангардні, фентезійні, космічні, будь-які, можна було теж купити додатково. Платона зачепила одна картина, верх якої визирав із-за краю екрану. Він прокрутив рол і завмер: на нього дивилася Ембері! На картині була зображена дівчина, дуже на неї схожа: ті ж очі, прямий ніс, те ж трохи скуйовдженим волосся... «Командос Емілі» - так було підписано картину. Виробник: «Віртдизайнкомпані «СОН». Далі вказано ціну й особливості картини, вмонтований у неї перелік мелодій, кольорових варіацій, начитаних текстів і так далі. Хлопець пошукав сторінку цієї компанії, але, як не дивно, знайшов закриту й приватну сторінку. Доступ було заборонено, а спроби отримати дозвіл на вхід напівофіційними методами в хлопця всі провалилися. Цікавим було те, що компанія, крім «Командос Емілі» пропонувала ще дві картини, які продавалися лише на сайтах «Вірт+Реалу», і вони були абстрактним набором якихось ліній та геометричних фігур.

Дивна компанія. Ембері наче працювала в іншій фірмі. Платон згадав малюнок, який знайшов у кімнаті дівчини. Там теж було написано «Сон». Чи збіг це? Мало даних.

Платон вийшов із вірту, завантажив усі дані про картину, компанію «Сон» та Ембері в аналізатор свого персонального ШІ, який таємно деформував під свої запити, і ліг спати. Був втомлений.

Завтра. Все завтра. Він провалився в сон.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍