Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

– Цікава історія, – сміюся. 

– Брат, тут дуже гарно! – Дивлюся на Остіна. Він вперше при мені назвав Адама братом. 

– Давайте їсти! 

Я за п'ять хвилин з'їла свій бургер й зрозуміла, що насправді дуже голодна. 

– Будеш? – Адам простягає мені упаковку картоплі фрі. Напевно помітив мій голодний погляд. 

Тепер через це мені ще більше ніяково, але від їжі не відмовляюся.

– Дякую. 

Решту часу ми просто мовчки їли і дивилися на прекрасний пейзаж, що відкривається перед нами. 

Чудове завершення дня у компанії двох братів. Адам відкривається для мене з іншої сторони і я вже починаю сумніватися в тому, що він повний придурок.