Читати книжки он-лайн » Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️ » Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич

Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

86
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 179 180 181 ... 236
Перейти на сторінку:

– Ну прямо – Сезам відкрийся! – зі сміхом промовила Ліка і підморгнула Олесі, – сподіваюся, нам від розбійників не доведеться тікати...

–  Або від Алі-баби, – дуріючи, додала Олеся.

Але замість печери, повної небачених скарбів, відкрився широкий коридор, осяяний фосфоричним світлом, яке невідомо звідки виходило.

Дівчата переглянули  у своєму житті чимало фільмів жахів,  тому коридор цей нагадав їм  вхід у якесь пекельне підземелля, і вони мимоволі затремтіли, ступивши під його кам'яні склепіння.

Але недовго проблукавши лабіринтами звивистих мерехтливих переходів, усі  піднялися кам'яними сходами й опинилися на вершині скелі просто неба. 

Інга мимоволі замилувалася цими величезними, переливчастими зірками, кинутими по небу, наче розсипи дорогоцінного каміння. 

У центрі кам'яного майданчика, на круглій галявині посеред яскравої трави і небачених  різнобарвних  квітів, стирчало невисоке сухе дерево з довгими кострубатими гілками.

– І це осередок магії? – запитав Адвіан, мимоволі гублячись  перед настільки дивним символом смерті серед буяння життя.

Адже згідно з легендами, вишневе дерево розквітало ще тоді, коли жодного з дев'яти королівств не існувало і у спомині.

Тишу яснозоряної ночі раптом прорізав гучний і вимогливий рик Кайтани, а наступної миті камені під ногами легенько здригнулися.

– Вона знайшла скелю виверн і впізнала її! –  задоволенно сказав Маріл, –  адже то –  і її батьківщина!

– З нею нічого не трапиться? – стурбовано запитав Адвіан, мимоволі відшукуючи у своїй свідомості голос Кайтани. 

Незабаром у його голові зазвучав тихий, утробний гуркіт: так виверна воркувала, коли бувала спокійна і щаслива.

– Можливо, їй вдасться взяти силу в споконвічної магії, – зауважив Маріл, – голоси тих виверн, що пішли  і досі  лунають серед цих каменів. 

– Я нічого не чую, – промовив Адвіан.

– Ти навчишся їх чути… –  Маріл, жмурячись, подивився на небо, і всі, немов за  командою, підняли очи  до гори, –  Але сьогодні ми прийшли сюди не за голосами. Час починати весільний обряд.

 

1 ... 179 180 181 ... 236
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"