Читати книгу - "Гармонія , Анна Стоун"

Користуючись секундами, Рада схопилася на ноги, здувши волосся, що впало на обличчя. Лудо насторожився, побачивши її очі з золотою рогівкою. А до того вони були майже сині! Чоловіка це збентежило, і він не наважився поки атакувати.

— Ви нарекли себе богами! Думаєте, що можете вирішувати долі світу? — голос у Ради трохи змінився, а в руках з'явилася куля темної енергії. Лудо не впізнав у ньому жодного відомого заклинання. — Насправді ви жалюгідні! І ваша влада ілюзорна! 

Лудо зробив ще один крок назад і прикрився плащем.

"Ні! Не вона обрала їх, а вони її!" — кров похолола від жаху. До нього, нарешті, дійшло, що за сили сховані у двох смертних чарівниках.

Але відступати було вже запізно. Лудо встиг начарувати близько десятка захисних заклинань, перш ніж чарівна куля врізалася в нього, вибухнувши.

Лудо збило з ніг і відкинуло кудись у густий туман. Після його поразки світ навколо знову набув фарб.

Рада без сил звалилася на сходи, де вона все ще була. Їй здалося, що вона марафон щойно пробігла. Дівчина невиразно пам'ятала, як їй вдалося перемогти, але його присутності вона більше не відчувала. Навряд чи він найближчим часом зможе вплинути на перебіг бою.

Молода чарівниця, притуливши голову до стіни, побачила, що матері вдалося блокувати новий удар Леліли, і скориставшись нагодою перетворилася на великого вовка. Після поразки Лудо Леліла, не зовсім усвідомлюючи підтримку одного з божеств, трохи ослабла.

Стрибнувши на неї, Катана ледь не збила дівчину зі стіни. Леліла вчасно перетворилася на змію і так змогла втриматись. Вони шипіли й гарчали один на одного, намагаючись завдати вирішального удару.

Леліла у своєму зміїному вигляді виглядала страхітливо. І це подейкували лише крихта її здібностей. Якийсь час вовчиця та пітон, билися на валгангу. Лелілі доводилося кілька разів змінювати зміїне обличчя, поки вона перетворилася на кобру.

Вишкіривши зуби, вовчиця стрибнув на неї, з бажанням перекусити навпіл. Але щойно змія опинилась у неї в зубах, вона встигла вивернутись і вкусити її за шию.

Вовчиця завила від болю і жбурнула кобру зі стіни. На льоту вона набула вигляду Леліли, але це її  не врятувало від падіння. Катана без сил опустилася на валганг. Вона побачила, що противниця залишилася живою, але тепер навряд чи найближчим часом вступить у бій.

Катана пояснювала різку втрату сил тим, що їй доводилося утримувати «Силу Роду». Про те, що зміїна отрута вже проникла в кров, вона ще не знала. Їй не хотілося залишати місто без захисту, тому, з останніх сил, вона продовжувала підтримувати купол.

Але це тривало недовго. Спочатку заніміла одна нога, потім — інша. Отрута повільно поширювалася тілом, сковуючи його. Незабаром Катана знепритомніла й звалилися на кам’яну підлогу. Захисний купол майже відразу зник.

До неї підбігли Рада та кілька воїнів.

— Її треба терміново віднести до особняка! — вигукнула Рада, помітивши, що на шиї матері вже виступили темні плями.

Вони вже готувалися перенести її, коли ворота раптом прочинилися — і вбіг чоловік. Він не встиг і слова вимовити, як звалився без сил просто під ноги Раді.

— Еміль?! — злякано видихнула вона.

[1]  Сірий світ – паралельна реальність, позбавлена яскравих барв. Те, що відбувається всередині, не впливає на реальний світ, але туди можна перенести людину – треба доторкнутися до неї, побажавши цього. Використовується для дуелей. Залишити його зможе лише переможець. Час у ньому тече інакше.