Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

- Я хвилююся за долю армії. Чи спроможний зараз Максуд керувати нею? - зверталася Химерниця до стіни.

- Краще, ніж будь-хто з вас.

- Краще, ніж будь-хто з вас. - повторила її слова Жазель.

Сандрін на мить замовкла. Якесь збудження охопило її. Вона розмовляла з богом. Нехай і через посередника. Раніше вона навіть не замислювалася над цим, коли Максуд спілкувався з богинею. Це сприймалося як само собою зрозуміле. Тепер вона говорила з нею сама.

- Ми відступаємо, хоч могли битися. Половина здібностей наших драйтлів не використовується. Машини майстрів лише відводяться назад і не стріляють. Їх можна було застосувати ще на першому рубежі, але він не став. Луксори взагалі за його командою залишились у казармах.

Жазель відкривала рота все ширше і ширше на кожну наступну фразу Химерниці. Невже все, що вона казала, правда? Максуд збожеволів? У них і так військо, як кіт наплакав, а він ще й розкидається драйтлами. Ті ж похмурі нічого не роблять. А Жазель на власній шкурі відчула, що вони собою являють. Двічі, причому.

- Він сказав, що ми ще будемо відступати. - продовжувала Сандрін.

- А мені він сказав, що ця армія не зможе витримати натиску ворога. І що вона не для цього. - випалила Жазель.

- Йому зараз погано. Мабуть, його біль впливає на...

Сандрін не змогла продовжити. Жазель зупинила її жестом, вислуховуючи відповідь Амайанти. Химерниця натягла на себе кам'яне обличчя. Судячи з того, як Жазель повела погляд угору й убік, Амайанта полетіла геть.

- І що вона сказала? - запитала Химерниця.

Жазель почухала за вухом з неоднозначним виразом обличчя.

- Ну, якщо викинути з її слів усі лайки та прокляття, навіть ті, де вона цікавим чином позначила наше з тобою не зовсім людське походження, то все зводиться до того, що ми дві — страшенні дурепи. А вона, богиня, зараз полетить і прониже Максуда блискавкою. Щоб ми, дві дурепи, швидше здохли і перестали нарешті її дошкуляти.

Сандрін пожувала губу.

- І вона нас називала точно не дурепами.

Жазель похитала головою. Точно не дурепами. Гаразд. Залишається лише сподіватися, що Максуд усвідомлює, що робить. Сандрін провела дівчину назад через рубіж. Піднялася з нею на стіну і веліла йти наступну. Вона подивилася на всі боки, коли залишилася одна. Усі Химерниці мовчки чекали. Дивилися в нічну страшну битву і слухали її звуки. Чекали, щоб вступити у бій. Щоб знову вбивати ворога. Поблизу Сандрін стояла Тревізо. Чорнява Химерниця у легенькому кивку задрала підборіддя, ніби питаючи “все гаразд?”. Сандрін показала великий палець. Нехай хоч зовні вона виглядатиме спокійною.

Один рубіж зданий ворогові. За другий продовжується запекла битва. Химерниця шумно випустив повітря. Ще ця богиня. Чи могла вона це все спланувати? Але навіщо це їй? Хто може знати? Адже, вона бог. Сандрін зрозуміла, що в неї починається паніка. Від цього в голову лізуть дивні думки, яких би ніколи там і не було в якійсь іншій, спокійнішій ситуації. Погано тільки те, що Амайанта обов'язково розповість Максуду, що Сандрін у ньому засумнівалася і вважала, що він збожеволів. Залишки нормального настрою зникли. Химерниця вкотре зітхнула. Важко ось так просто стояти та спостерігати, як попереду бореться її армія. Як забирають поранених. Як падають зі стіни мертві. А вона нічим не може допомогти. Точніше, може, але не допомагає. А від цього ще гірше. За десять хвилин Максуд черговий раз скомандував відступати, залишити ворогові ще один рубіж. Сандрін дізналася про це, коли поряд з'явився швидкохід і промайнув вздовж стіни, розносячи звістку на всі боки. Він передав наказ маршала прикривати відступ армії і помчав до інших Химерниць. Фіолетові очі анне вмить спалахнули. Вона знову готова до бою. Знову буде вбивати амаліонів, знову прикриватиме армію, що швидко здає рубіж за рубежем. Сині вогники повільно розкручувалися навколо зап'ясток. Химерниця вже придивлялася собі цілі. На всіх рубежах, крім першого, на стінах у кількох місцях горіли смолоскипи. Саме там і можна обрати кілька жертв. Щойно останній чемпіон зістрибне зі стіни, Сандрін випустить стріли. Або ні. До неї прийшла інша ідея. Химерниця приготував на правій руці сині вогні. На лівій вона змішала такі ж сині швидкі вогники із іншими — білого кольору. Дівчині здалося, що з другого рубежу чемпіони відступають уже не так злагоджено. Напевно, дається взнаки втома. Або падіння бойового духу. Амаліони страшною потужною хвилею наринули на стіну. Сандрін створила широкий щит, розмістивши його горизонтально. Прямий не натхненний поштовх. Дуже сильний. Такий, який би раніше їй не вдався. Щит за пару секунд долетів до нижньої стіни і зніс не менше десятка амаліонів, ламаючи їм кістки. Далі Химерниця почала випускати стріли. Перші чемпіони, подолавши рубіж, почали прибувати на мур. Вони обминали її, щоб не заважати їй випускати стріли. Кожен її постріл – смерть одного з їхніх спільних ворогів. Тих, що з мечем могли на них накинутися. Лучники встигли випустити по декілька стріл перед тим, як підтяглися основні сили оборони. Коли щільність чемпіонів навколо Сандрін зросла, вона змушена була відступити. Йти на наступну стіну.

Сандрін нервово йшла через третій рубіж. Цей рубіж вже широкий. Тут розміщуються споруди. Перший рубіж – шириною близько двадцяти метрів. Чисте поле. Вбивати амаліонів там дуже просто. Другий рубіж такий самий. Приблизно, плюс мінус. Третій рубіж уже наполовину житловий. Тут стояло кілька бараків і кілька двокімнатних будинків, як той, у якому жила вона сама. І він був ширшим. Метрів сорок, мабуть. Звичайно, четвертий і п'ятий рубежі ще ширші, цілі вулиці міста. У довжині стіни кожен наступний рубіж поступався попередньому. Але у площі зовсім навпаки. Сандрін невдоволено піднімалася східцями. Два рубежі вже здані ворогові. І де цей алхіміст? Чому Максуд такої високої думки про нього? Як він може допомогти їм? І чому не допомагає? Дивна битва у всіх її компонентах. Химерниця похитала головою, відганяючи темні думки, що знову почали заволодівати її розумом. Вона подивилася в один бік. Потім в другий. Інші Химерниці теж зайняли свої місця. Місця для спостереження. Інакше їх Сандрін не могла назвати. Сандрін марно намагалася розгледіти хоч якісь емоції на їх обличчях. Та одне вона знала напевно — Химерниці вкрай сконцентровані і докладуть максимум своїх зусиль щоб убити якомога більше ворогів. Та про що вони думають? Вірять ще в перемогу? Вірять, що фортеця встоїть, що не впаде першої ж ночі? Сандрін не могла цього знати. Але бачила, що Химерниці готові до всього. Прийде час і їм теж доведеться вступити у бій з мечами в руках.