Читати книгу - "Iсторичнi есе. Том 1"

214
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 186 187 188 ... 191
Перейти на сторінку:
Іван Лисяк-Рудницький написав для “Енциклопедії українознавства” дві статті про польсько-українські взаємини (див. коментарі до статті “Польсько-українські взаємини: тягар історії”), редакція цього видання згідно з усталеною традицією вислала їх на рецензію проф. В. Сукенніцькому. Його машинопис із коментарями до обох статтей зберігається в архіві Івана Лисяка-Рудницького (box 25, file 219). “Зауваження до коментаря проф. В. Сукенніцького” написані у 1971 р. Публікуються вперше на основі машинопису, що зберігається в архіві автора (box 25, file 219).

Сукенніцький Віктор (1901–1983) — польський історик, професор Вільнюського університету (1931–1939). Після окупації Литви радянськими військами ув’язнений у таборі в Красноярську (1940–1941). Після звільнення працював у польському посольстві в Куйбишеві. 1942 р. перебрався до Тегерана. У 1942–1952 рр. — викладав в Оксфордському університеті та Польській школі політичних наук у Лондоні, у 1952–1959 рр. — працівник польської секції радіо “Свобода” в Мюнхені. Починаючи з 1959 р. працював в Інституті Гувера при Стенфордському університеті. Автор числених праць, головним чином з історії політичного розвитку Середньо-Східної Європи першої половини XX ст., зокрема, книжок “Facts and Documents Concerning Polish Prisoners of War Captured by the U.S.S.R. during the 1939 Campaign” (1946); “A Columbus Error Sketches from the History, Theory, and Practice of Soviet “Communism” (1959); “The White Book: Facts and Documents from the Times of Two World Wars” (1964); “East-Central Europe during World War I: From Foreign Domination to National Independence” (1984, посмертне видання). У листі до Володимира Кубійовича від 7 липня 1971 р. (box 37, file 798) Іван Лисяк-Рудницький писав: “Його [В. Сукенніцького] коментар дуже характеристичний: він свідчить, до якої міри поляки ще сьогодні перебувають в полоні традиційних уявлень”.

48

Текст доповіді, виголошеної на конференції про українсько-єврейські взаємини 26 листопада 1961 р. у Нью-Йорку. Публікується вперше на основі англомовного машинопису доповіді, що зберігається в архіві Івана Лисяка-Рудницького (box 25, file 525).

Переклад з англійської Ярослава Грицака, мовна редакція Володимира Кулика.

Ця стаття — перша з серії праць Івана Лисяка-Рудницького, присвячених історії українсько-єврейських взаємин. Окремі положення цієї доповіді були включені й розвинуті у його пізніших статтях: “Михайло Драгоманов і проблема українсько-єврейських взаємин” та “Проблема українсько-єврейських взаємин в українській політичній думці 19 ст.” (див. с. 375–403 цього тому). В архіві Івана Лисяка-Рудницького зберігаються зібрані ним матеріали до дослідження історії українсько-єврейських стосунків (box 9, files 224–227).

Стаття присвячена Петрові Равичу (1919–1982) — уродженцю Львова, євреєві за національністю, товаришу Івана Лисяка-Рудницького з дитячих років (батько Петра Равича працював в нотаріальній конторі діда Івана Лисяка-Рудницького). Навчався орієнталістики у Львівському університеті, а після приєднання Західної України до Української РСР — у Києві, в Агатангела Кримського. У листі до Кирила Митровича від 28 липня 1967 р. (box 36, file 786) Лисяк-Рудницький писав: “Равич — мій найближчий приятель юнацьких років. Саме від мене навчився він української мови, що йому дуже придалося за німецької окупації”. Під час війни заарештований і відправлений до концентраційного табору Аушвіц (Освєнцім). Від 1947 р. жив у Парижі, продовжував навчання у Сорбонні. Співпрацював із паризьким польськомовним журналом “Kultura” та газетою “Le Monde”, іншими виданнями. Автор книг “Le Sang du ciel” (у 1962 p. одержала французьку літературну премію — Prix Rivarol), “Bloc-notes d’un contre-revolutionaire ou la queule de bois” (1969), поеми в прозі “Le Campagnon d’un songe”, передмови до фрацузького перекладу “Жовтого князя” Василя Барки (1981) та ін. Закінчив життя самогубством після смерті свої дружини. Равичу присвячена й інша стаття Івана Лисяка-Рудницького “Михайло Драгоманов і проблема українсько-єврейських взаємин”. Листування з Петром Равичом зберігається в архіві Івана Лисяка-Рудницького.

49

“існує настійна проблема ретельного наукового дослідження проблеми єврейської автономії на Україні...” — така праця, авторства Соломона Гольдельмана, мовою ідиш появилася 1961 р. У 1963 та 1967 рр. вона вийшла українською мовою під назвою “Жидівська національна автономія в Україні 1917–1920”, у 1968 р. — видана у перекладі англійською мовою “Jewish National Autonomy in the Ukraine, 1917–1920”.

50

Текст виступу, виголошеного в обговоренні на науковій конференції МакМастерського університету “Україна в семидесяті роки” 25–27 жовтня 1974). Оригінал тексту зберігається в архіві Івана Лисяка-Рудницького (box 26, file 533). Публікація тексту: Rudnytsky I. L. Comments on Professor Zvi Gitelman “The Social and Political Role of the Jews in Ukraine” // Ukraine in the Seventies Papers and Proceedings of the McMaster Conference on Contemporary Ukraine, October 1974 / Ed. Peter J. Potichnyj. — Oakville, Ontario: Mosaic Press, 1975. — P. 187–193.

Переклад Ярослава Грицака, мовна редакція Володимира Кулика.

Дві Гітельман — професор політології Мічіганського університету, автор праць з історії євреїв у Радянському Союзі та в Україні, в т. ч. співавтор та редактор книг “Jewish Nationality and Soviet Politics: The Jewish Sections of the CPSU. 1917–1930” (1972), “Becoming Israelites: Political Resocialization of Soviet and American Immigrants” (1982), “A Century of Ambivalence: The Jews of Russia and the Soviet Union. 1881 to the Present” (1988), “The Quest for Utopia: Jewish Political Ideas and Institutions Through the Ages” (1987, 1991). Коментар Лисяка-Рудницького до статті професора Гітельмана розпочинався словами: “Статтю професора Гітельмана я одержав за декілька днів до початку конференції. Цей факт може послужити виправданням за дещо імпровізований характер моїх зауважень” (box 26, file 533).

51

“різанина під Дрогедою” — кривава розправа Олівера Кромвеля над ірландськими католиками-роялістами — захисниками та мешканцями міста-фортеці Дрогеда у вересні 1649 р.

52

“варто згадати недавню цікаву дискусію між професором Тарасом Гунчаком і Зосою Шайковським” — див. недавній україномовний передрук частини цієї дискусії: Гунчак Т. Симон Петлюра та євреї. — К.: Либідь, 1993.

53

Одна з найперших статтей, що поставила в американському науковому світі проблеми, пов’язані з дослідженням української історії. За словами Івана Лисяка-Рудницького, “в ній найповніше та найбільш систематично виражена моя концепція українського історичного процесу й саме їй у циклі статтей та есеїв належить центральне місце” (з листа до Мирослава Прокопа від 18 січня 1970 р.). Стаття була написана спеціально для дискусійного відділу журналу “Slavic Review”. Первісна публікація: Rudnytsky I. L. The Role of the Ukraine in Modern History // Slavic Review — Vol. XXII. — N 2. — June, 1963. — P. 199–216. Ця публікація з’явилася з двома коментарями: Артура А Адамса (без назви) і (спільним) Джона

1 ... 186 187 188 ... 191
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Iсторичнi есе. Том 1», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Iсторичнi есе. Том 1"