Читати книгу - "дзвінок який змінив моє життя , ліліанаа"

Розділ 18 (Денис)

ми сиділи за столиком у ресторані, поки чекали їжу дівчата сиділи відкрито обговорювали мене

 - ой, а Денис взагалі боявся дівчат коли йому було років 9. колись я підіслала свою подругу до нього і вона сказала, що любить його і хоче щоб він став її чоловіком, він кудись втік і повернувся пізно ввечері - розказала Софія, а Ніколь лише сміялася. я прочистив горло і нарешті промовив

 - я вам не заважаю? - я глянув на них обох, а вони лише посміхнулися мені

 - Софій, а розкажи нам як тебе поцілував хлопчик і ти бігала готувалася народжувати, всім сусідам розказувала про це

 - а розкажи як ти втік з першого побачення - вона замовкла, Ніколь глянула на мене

 - чому ти не договорюєш?

 - Денису не приємно це чути - Софія відвела погляд на вікно

 - то що тут такого? - Ніколь нічого не розуміла

 - він втік від Каті - Ніколь глянула на мене і взяла мене за руку, я помітив нашого офіціанта

 - дівчата, все добре, наші замовлення вже несуть - вони трохи підбадьорилися. після такого пізнього обіду ми повернулися в машину, ми їхали до нової квартири Софії. коли ми зупинилися біля під'їзду, ми вийшли, я взяв валізу Софії і ми пішли в під'їзд

 - Денис, ти переїхав? - запитала Софія і глянула на мене

 - ні

 - тоді чого ми тут?

 - я тебе продати вирішив, щоб не надокучала своїми питаннями - я показав їй язик

 - і я тебе люблю, братику - ми підійшли до квартири я дав ключі Софії

 - відкривай - вона відкрила двері і ступила в квартиру, ми залишилися поза межами квартири

 - чого ви стоїте там?

 - чекаємо поки в гості запросиш - посміхнулася Ніколь

 - чекайте, це що моя квартира? - ми зайшли в квартиру і закрили двері

 - так, це подарунок Дениса - Софія обняла мене і почала визчати від радості

 - Денисе, дякую дякую, я тебе обожнюю, ти в мене найкращий брат - я її обійняв і посміхнувся

 - піди оглянь квартиру чи подобається - вона пішла оглядатися, а я підійшов до Ніколь поцілував її в чоло та дивлюсь на неї

 - вона така хороша в тебе - тихо сказала Ніколь, я посміхнувся

 - так, але я чекаю поки повернеться Максим, щоб він тут був з нею. вона ще вчудить щось

 - довіряй їй, вона вже не маленька - вона стала на носочки та поцілувала мене, я поглибив поцілунок і тут чую голос Софії ззаду

 - я вам не заважаю? - з насмішкою спитала вона

 - якщо тільки трохи - глянув я на неї, Ніколь штовхнула мене у бік

 - ні, не заважаєш - посміхнулася 

 - прийдете до мене сьогодні ввечері? 

 - якщо ти приготуєш мою улюблену піцу, то прийдемо - я посміхнувся

 - якщо замовлю, то прийдеш?

 - прийду - ми посміялися

 - ми вже будемо йти, в разі чого ти знаєш куди йти - ми попрощалися і пішли до своєї квартири.  

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍