Читати книгу - "Морочист, Оскар Бласт"

Він раптом піднявся зі стільця й кивнув:

- Бувай! Побачимося ще!

Чомусь спохмурнів і швидко пішов геть із бару. І можу заприсягнутися, що він щось бурмотів собі під ніс. Неначе відповідав комусь на якесь запитання. Може, й справді, у них, цих схимців, зуби можуть вловлювати радіохвилі? Або працюють як смарти? Можна ж вмонтувати туди будь-що. Я ж придумав і вставив собі один з активаторів "Мороку" в зуб. А може, в схимців теж у кожному зубі якийсь прикол? Я фантазував і посміювався.

І гарячково думав, як потрапити додому непоміченим. Розумів, що зараз за мною від бару точно будуть стежити. Я знав, що екранований ендуро не бачитимуть у вірті. А от стару, як світ, традиційну гонитву ніхто не відміняв. І тоді я вирішив їхати через Кришталеві сади.