Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я. Частина 1 - Обрана, Svitlana Anosova"

Глава 17: План Ле Досьє

Вільям Ле Досьє стояв у своїй робочій кімнаті, важко вдихаючи холодне повітря, що проникало крізь відкриті вікна. Його погляд упирався в темний обрій. Десь там, у крижаних краях, його донька перебувала в руках дракона – тирана, якого він ненавидів. Вільям стиснув кулаки, відчуваючи лють, що піднімалася в ньому з новою силою. 

— Я не дозволю цьому створінню тримати мою Августу в полоні, — подумав він, перевіряючи карти на столі, які детально зображували північні землі. Він з дитинства вивчав ці регіони, знав їхні слабкості, але одночасно розумів і їхню силу. Ервін Де Освільд правив там не лише завдяки своїй силі. Його королівство саме було зброєю, – холод, безкінечні хуртовини, нескорені гірські хребти. Ті, хто приходив без підготовки, не доживали до світанку. Будь-яка армія, що наважилася б їх перетнути, ризикувала замерзнути ще до бою. 

Відступити? Це було б приниженням. Він був не просто правителем – він був батьком. І якщо для того, щоб повернути свою доньку, потрібно спалити північні землі, він це зробить. 

Не можна дозволити, щоб його родина стала пішаком у великій грі драконів та інших королівств. Він давно планував об'єднання з бароном Градовським, і це було б вигідно для всіх — союз з південними землями, зміцнення кордонів і, найголовніше, шлюб Августи з молодим, надійним чоловіком. 

Але цей план зруйнувався в одну мить, коли дракон вибрав Августу на балу. Вільям відчув себе безсилим у той момент, і це ще більше розлютило його. Тепер він мусив діяти, а не чекати, коли Ервін забере все, що йому дороге. 

Він відійшов від вікна і попрямував до свого столу. На столі лежав лист — відповідь від барона Градовського, в якому той обіцяв свою підтримку у випадку війни. Це був перший крок. Вільям уже збирав війська, але цього було недостатньо, щоб перемогти дракона. Він потребував союзників, сильніших за будь-яку людську армію. 

– Ми не зможемо перемогти його звичайною силою, — подумав Вільям, дивлячись на іншу карту, де були позначені землі магів, могутніх істот, які колись служили при королівських дворах. Вони були ключем до перемоги, і якщо йому вдасться переконати їх приєднатися до боротьби, у нього буде шанс. 

– Тримайся, моя доню, — подумав Вільям, і серце його стислося. Він не був байдужим батьком, хоча іноді його рішення могли здаватися жорсткими. Його любов до Августи була справжньою, і він знав, що її шлюб із Ервіном ніколи не зробить її щасливою. 

– Я врятую тебе. Я зруйную цей шлюб і поверну тебе додому, навіть якщо це буде коштувати мені всього, — вирішив Вільям, коли знову сів за свій стіл, обмірковуючи план наступних дій.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍