Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я. Частина 1 - Обрана, Svitlana Anosova"

Глава 18: Тривоги Міневри

Міневра Ле Досьє сиділа біля великого каміна, втупившись у полум’я. Вогонь потріскував, відкидаючи теплі відблиски на стіни, але він не міг зігріти її серце. Вона міцно стискала в руках невеликий шматок тканини — частину плаття Августи, яке та носила ще зовсім нещодавно. Від цих спогадів серце Міневри стискалося з болю. 

Августа була її гордістю, її маленькою дівчинкою, яка завжди слухала її поради й довіряла їй. І зараз, коли вона була далеко, в руках страшного дракона, Міневра відчувала неймовірне безсилля. Вона ніколи не схвалювала планів свого чоловіка щодо союзу з бароном Градовським. Шлюб із бароном здавався розумним політичним кроком, але Міневра знала, що Августа не була готова до такого союзу. 

А тепер усе змінилося. Ервін, король драконів, відібрав їхню доньку прямо на очах у всіх, і Міневра відчувала, що її світ руйнується. Вона згадала ті моменти на балу, коли, стикнувшись з Ервіном, благала його повернути Августу. Але він лише холодно дивився на неї, його очі були такими ж крижаними, як і його земля. 

"Чому саме Августа? – це питання не давало їй спокою. Серед сотень дівчат, серед десятків шляхетних родин – чому її дитина? Що він побачив у ній? І що він з нею зробить?  І всі знали, що Вільям вже мав інші плани. Але дракон вирішив по-своєму, і тепер її маленька дівчинка була в його руках. 

Моя бідна донечка, — Міневра змахнула сльозу, що покотилася щокою. Їй важко було уявити, що Августа зараз переживає. Вона знала свою доньку — сильну, але водночас дуже вразливу. 

–Як вона там? Як вона пристосується до цього крижаного світу? 

Вільям, її чоловік, був цілком поглинутий планами визволення Августи. Він говорив про армії, союзників, війну. Але Міневра знала, що навіть якщо він переможе дракона, їхня донька вже ніколи не буде такою, як раніше. Занадто багато змінилося. 

Міневра підвелася і підійшла до вікна. Холодний вітер проник у кімнату, коли вона відкрила його, вдихаючи свіжого повітря. У темряві ночі вона вдивлялася в далекі зірки і шепотіла – Августа, я знаю, що ти сильна. Ти впораєшся. Але я боюся, що твій світ назавжди зміниться. 

Вона відчувала глибокий неспокій, як ніби якісь давні сили розбурхували цей світ. Іноді їй здавалося, що доля вже вирішила все за них, але вона все одно не могла сидіти, склавши руки. 

Досить чекати. Якщо Вільям збирається воювати, вона шукатиме інший шлях. Навіть якщо для цього доведеться звернутися до тих, кого вона завжди боялася Їй треба знайти спосіб допомогти Августі, і якщо для цього доведеться звернутися до сил, яких вона раніше боялася, вона це зробить.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍