Читати книгу - "Том 12"

class="p1">... Польську рецензію.— У польському журналі «Krytyka» (1908, № 7-8, с. 103), який виходив у Кракові, була вміщена рецензія, в якій високо оцінювалась творчість Лесі Українки.

«У полоні»— тобто «Вавілонський полон».

«Вещуньина с похвал вскружилась голо-в а ...»— Вислів із байки «Ворона і лисиця» І.А. Крилова (1768— 1844).

Максим Іванович — Мережинський.

225. ДО О. П. КОСАЧ (матері). Початок 1912 р. Цулукідзе

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 246).

Датується за змістом.

226. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 7 лютого 1912 р. Кутаїсі

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 615.

Подається за автографом (ф. 2, № 247).

..Кінець «Р у ф і н а» ...— Тобто драми «Руфін і Прісцілла» (1908).

227. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 14 березня 1912 р. Кутаїсі

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 420) з незначними скороченнями.

228. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 25 березня 1912 р. Кутаїсі

Вперше надруковано в журналі «Червоний шлях», 1923, кн. 8, с. 244-245.

Автограф не зберігся.

«Королівна» — поема Лесі Українки, надрукована вперше в журналі «Рідний край», 1912, № 5, березень, с. 5—8. Тут же вміщено і коротку біографію Лесі Українки.

...Переклад народної італьянської пісні...— Цей переклад під заголовком «Тебе не бачу, хоч вікно низенько» надруковано в журналі «Рідний край», 1912, № 18, с. 5.

..Могла «хедер» одкрити... — Так жартівливо говорить Леся Українка про своє навчання мешканців пансіону, в якому вона жила під час лікування в Єгипті, та їхніх дітей французької та німецької мов.

..За переслану статтю Гехтера ...— Йдеться, очевидно, про статтю співробітника «Літературно-наукового вісника» М. Гехтера «Українське життя в 1911 р.» (характеризується соціально-економічне, політичне й культурне життя на Україні), опубліковану в першій, третій і четвертій книжках журналу за

1912 рік.

6 в ш а н Микола (псевдонім Миколи Федюшки; 1889— 1919) — український критик буржуазно-націоналістичного спрямування, проповідник індивідуалізму, теорії чистого мистецтва. У статті «Здобутки української літератури за 1911 р.» («Літературно-науковий вісник», 1912, кн. 1, с. 103—109) зневажливо відгукувався про визначних українських письменників.

Чупринка Григорій (1879—1919) — український письменник буржуазно-націоналістичного напряму, запеклий ворог Радянської влади.

229. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 5 квітня 1912 р. Кутаїсі

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 421) з незначним скороченням.

Поті — місто республіканського підпорядкування в Грузинській РСР, на узбережжі Чорного моря, в гирлі річки Ріоні.

Лохвиця — місто, центр Лохвицького району Полтавської області УРСР.

230. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 2, 3 травня 1912 р. Кутаїсі

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 617—618.

Подається за автографом (ф. 2, № 248).

...Про видання II т [о м у] моїх творів...— Цей том не вийшов.

Г д и р а — людина, що до всього прискіпується.

Жук Михайло Іванович (1883—1964) — український радянський художник і письменник (автор оповідань, віршів), знайомий Лесі Українки. 1912 р. у Чернігові видав збірку «Співи землі».

Г о м е р (час життя точно не встановлено — від 12 до 7 ст. н. е.)

— легендарний давньогрецький поет, з ім’ям якого пов’язано створення епічних поем «Іліада» та «Одіссея».

... Нового швагера ...— Тобто Юрія Григоровича Бо-рисова, з яким 5 травня (22 квітня) 1912 р. одружилась наймолодша сестра Лесі Українки Ісидора.

231. ДО М. В. КРИВИНЮКА. 16 травня 1912 р. Кутаїсі

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 87).

«Історія українського письменства» (1911) — праця С. О. Єфремова, написана з буржуазно-націоналістичних позицій, де фальсифікується творчість багатьох прогресивних українських письменників. Його наклепницькі виступи різко засуджували І. Франко, Леся Українка та ін. Зокрема І. Франко у статті «В інтересах правди» («Учитель», Львів, 1913, № 3, с. 85—87) виступив проти викривлення його біографії і творчості в працях буржуазних і буржуазно-націоналістичних літературознавців, насамперед у працях Єфремова, який подавав «... відомості неправдиві або осуди, ні на чім не оперті», «щокрок у своїх статтях про мене робить помилки» і т. д.

«Учитель» — ліберально-буржуазний педагогічний журнал, який виходив у Львові в 1889—1914 р.

232. ДО Л. М. СТАРИЦЬКОЇ-ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ Початок червня 1912 р. Кутаїсі

Автографи листів Лесі Українки до Л. М. Старицької-Черняхівської не відомі. Уривки э них подаємо за спогадами Л. М. Стариць-кої «Хвилини життя Лесі Українки» («Літературно-науковий вісник», 1913, кн. 10).

Час і місце написання цього листа встановлено за змістом, на підставі згадки в листі від 6 червня 1912 р. від до О. П. Косач (матері) про відповідь на лист Л. М. Старицької-Черняхівської.

...Періодичність роботи, як Ви визначаєте ...— Л. М. Старицька як співробітник «Літературно-наукового вісника» пропонувала Лесі Українці систематично писати, зокрема, літературно-критичні статті. і

233. ДО А. Ю. КРИМСЬКОГО. 6 червня 1912 р. Кутаїсі

1 Вперше надруковано в перекладі російською мовою у вид.: Co6g. соч. в 3-х т., т. З, с. 348—351.

Подається за автографом (ф. 2, № 452).

«Волинська літопис ь» — Галицько-Волинський літопис, видатна давньоруська пам'ятка, відображає події часів Галицько-Волинського князівства 1201—1291 pp. Зберігся в Іпатіїв-ському літописному списку XIV ст. ?

«Самовидець» — Літопис Самовидця, український козацько-старшинський літопис 1648—1702 pp. анонімного автора.

...«Бояриня» тепер уже мені здається якоюсь елементарною У цій драматичній поемі

Леся Українка звернулася до складних, суперечливих подій II половини XVII ст. і висвітлила їх в основному на тлі сімейного життя, звичаїв, побуту козацької старшини та російського боярства. Драма не вдалася поетесі: вийшла ідейно слабкою, художньо непереконливою. Так, з одного боку, в творі справедливо засуджується колонізаторська політика царського уряду, а з другого — через брак вірогідних історичних джерел поетесі не вдалося колоритно і правильно відтворити змальовані події, що призвело до неточної розстановки класово-антагоністичних акцентів, до хибних висновків. Леся Українка особисто вважала драму «Бояриня» творчою невдачею і мала намір знищити її ще в рукописі. Твір був опублікований після смерті Лесі Українки в журналі «Рідний край» за 1914 р. Оленою Пчіл-кою, яка, не виключено, втручалася в текст. Рукопис драми не зберігся. Детально про це у кн.: Микитась В. Л. Проти фальсифікації спадщини Лесі Українки. К., 1974, с. 119—125.

...Боротьби християнства з «релігією предків моїх»...— Леся Українка розпочала писати поему «Перун», але не завершила.

Гордієнко Костянтин (? — 1733) — кошовий отаман Запорізької Січі, співучасник зради І. Мазепи.

О л а р Франсуа-Альфонс (1849—1928) — відомий французький історик, автор праць про Французьку революцію 1789