Читати книгу - "Біблія, Невідомий Автор"

Стану я мандрівником та втікачем на землі і кожен зустрічний зможе вбити мене.

15 І промовив до нього Господь: Тому, хто вб'є Каїна, помста буде семикратною. І наклав Господь знака на Каїна, щоб не вбив його кожен зустрічний.

16 І пішов Каїн від обличчя Господнього та й осів у країні Нод, на схід від Едему.

17 І був Каїн в інтимних зносинах із жінкою своєю, і вона завагітніла, і народила Еноха. І збудував він місто, і назвав він те місто, як і свого сина, Енох.

18 І народився в Еноха Ірад, а Ірад породив Мегуяела, а Мегуяел породив Метушаїла, а Метушаїл породив Ламеха.

19 І взяв собі Ламех дві жінки, ім'я першої Ада, а ім'я другої Цілла.

20 І народила Ада Явала, він був батьком тих, що сидять по наметах і мають череди.

21 А ймення брата його Ювал, він був батьком усім, хто грав на гуслах та сопілках.

22 А Цілла також народила Тувалкаїна, що кував усіляку мідь та залізо. А сестра Тувалкаїнова Ноема.

23 І промовив Ламех до жінок своїх: Адо й Цілло, послухайте голосу мого, жінки Ламехові, почуйте слова мої! Я вбив людину, юнака, що поранив мене,

24 як за Каїна семикратна помста, то за Ламеха буде помста в сімдесят сім разів!

25 І мав Адам інтимні зносини зі своєю жінкою, і сина вона народила. І назвала його Сифом, промовляючи: Бог дав мені іншого нащадка за Авеля, що вбив його Каїн.

26 А Сифові теж народився був син і він назвав його Еношем. Тоді зачали кликати ім'я Господнє.

Буття 5

1 Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив Бог людей, він їх створив за образом Божим.

2 Чоловіком та жінкою він їх створив і поблагословив. І того дня, як були вони створені, назвав він їх: Люди.

3 І жив Адам сто тридцять років, і сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав його Сифом.

4 І було Адамових днів по тому, як він Сифа породив, вісімсот років. І породив він синів і дочок.

5 А всіх Адамових днів, які він прожив, було дев'ятсот тридцять років. Та й помер він.

6 І жив Сиф сто п'ять років та й породив він Еноша.

7 І жив Сиф по тому, як Еноша породив, вісімсот сім років. І породив він синів і дочок.

8 А були всі дні Сифові дев'ятсот дванадцять років.

9 І жив Енош дев'яносто років та й породив він Кенана.

10 І жив Енош по тому, як Кенана породив, вісімсот п'ятнадцять років. І породив він синів та дочок.

11 А були всі Еношеві дні дев'ятсот п'ять років. Та й помер він.

12 І жив Кенан сімдесят років та й породив він Магалал'їла.

13 І жив Кенан по тому, як породив Магалал'їла, вісімсот сорок років. І породив він синів та дочок.

14 А всіх Кенанових днів було дев'ятсот дев'ять років. Та й помер він.

15 І жив Магалал'їл шістдесят п'ять років та й породив він Яреда.

16 І жив Магалал'їл по тому, як Яреда породив, вісімсот тридцять років. І породив він синів та дочок.

17 А були всі дні Магалал'їлові вісімсот дев'яносто п'ять років. Та й помер він.

18 І жив Яред сто шістдесят два роки та й породив він Еноха.

19 І жив Яред по тому, як породив він Еноха, вісімсот років. І породив він синів та дочок.

20 А були всі Яредові дні дев'ятсот шістдесят два роки. Та й помер він.

21 І жив Енох шістдесят п'ять років та й породив Метушалаха.

22 І ходив Енох з Богом по тому, як породив він Метушалаха, три сотні років. І породив він синів та дочок.

23 А всіх Енохових днів було триста шістдесят п'ять років.

24 І ходив з Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог.

25 І жив Метушалах сто сімдесят сім років та й породив Ламеха.

26 І жив Метушалах по тому, як породив він Ламеха, сімсот вісімдесят два роки. І породив він синів та дочок.

27 А всіх Метушалахових днів було дев'ятсот шістдесят дев'ять років. Та й помер він.

28 І жив Ламех сто вісімдесят два роки та й сина породив,

29 і назвав його Ноєм, і сказав: Цей нас потішить у наших справах та в праці рук наших біля землі, що Господь її прокляв.

30 І жив Ламех по тому, як Ноя породив, п'ятсот дев'яносто п'ять років. І породив він синів та дочок.

31 А всіх Ламехових днів було сімсот сімдесят сім років. Та й помер він.

32 І був Ной віку п'ятиста років та й породив Ной Сима, Хама та Яфета.

Буття 6

1 І розмножувалися люди на поверхні землі, і їм народилися дочки.

2 І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок з усіх, яких обрали.

3 І промовив Господь: Не буде мій дух вічно терпіти людину, розбещена стала вона. Вона тіло і дні її будуть сто двадцять років.

4 За тих днів, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок, і вони від них народжували, на землі були велетні, славетні силачі тих часів.

5 І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, бо тільки на лихе всі думки серця людського.

6 І пошкодував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився він у серці своєму.

7 І промовив Господь: Зітру я людину, яку я створив, з поверхні землі, а також тварин та птаство небесне. Бо шкодую, що їх я створив.

8 Але Ной знайшов милість в очах Господніх.

9 Це ось розповідь про Ноя. Ной був людиною праведною і невинною серед покоління свого. Ной з Богом ходив.

10 Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета.

11 А земля зіпсувалася перед Божим обличчям, і наповнилася вона насильством.

12 І бачив Бог, що зіпсована земля, кожне бо тіло зіпсувало шлях свій на землі.

13 І промовив Господь до Ноя: Прийшов кінець кожному тілу перед обличчям моїм, бо наповнилася земля насильством від них. І я винищу їх із землі.

14 Зроби собі ковчега з дерева гофер. З перегородками зробиш ковчега і смолою осмолиш його зсередини та зовні.

15 Зробиш його три сотні ліктів довжиною, п'ятдесят ліктів шириною і тридцять ліктів у висоту.

16 Ковчег має бути триповерховим. Зробиш ковчегові дах і зведеш його вгорі на лікоть, а вхід до ковчегу влаштуєш збоку.

17 А я ось наведу потоп на землю, щоб під небесами винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі!

18 І складу я заповіт свій з тобою, і ввійдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки твоїх синів з тобою.

19 І введеш до ковчегу від кожного тіла по двоє, самця і самицю з усього живого, що є на землі, щоб їх зберегти живими з тобою.

20 І з птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їхнім, по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими.

21 І набереш собі та для них всякої поживи.

22 І зробив Ной усе, як звелів йому Бог, так і зробив він.

Буття 7

1 І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й усі твої з тобою до ковчегу, бо я бачив тебе праведним перед обличчям своїм в цьому роді.

2 Із усякої чистої худоби візьмеш собі від кожної по семеро, самця та самицю, а з худоби нечистої по двоє самців та самиць.

3 Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі.

4 Ось бо по семи днях я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, і всяку істоту, яку я створив, зітру з поверхні землі!

5 І зробив Ной усе, як звелів був Господь.

6 А Ноєві було шістсот років, як стався потоп на землі.

7 І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед потопом.

8 І з чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і з усього, що плазує на землі,

9 по двоє ввійшли до Ноя в ковчег, самець і самиця, як Бог Ноєві був звелів.

10 І по семи днях води потопу линули на землю.

11 Року шостої сотні років життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори.

12 І був дощ на землі сорок день і сорок ночей.

13 Того ж дня до ковчегу ввійшов Ной і Сим, і Хам, і Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними,

14 вони та всяка звірина за родом її і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і всяке птаство крилате за родом його, усе, що літає над землею.

15 І ввійшли з Ноєм до ковчегу по двоє з кожного тіла, що в ньому дух життя.

16 А те, що ввійшло, самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І замкнув Господь за ним ковчега.

17 І був потоп сорок день на землі, і піднялася вода, і понесла ковчега високо над землею.

18 А вода все прибувала та піднімалася вище й вище над землею, ковчег же плавав по поверхні води.

19 І багато води на землі прибуло, і покрилися нею всі гори високі під небом.

20 Рівень води піднявся на п'ятнадцять ліктів угору і гори виявилися покриті водою.

21 І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства і серед худоби, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина.

22 Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було.

23 І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, людей, тварин, плазунів і птаство небесне, всі вони стерлися з землі. І залишився тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було.

24 Потоп же тривав на землі сто п'ятдесят днів.

Буття 8

1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітер на землю, і вода перестала прибувати.

2 І закрилися джерела безодні та небесні розтвори, і дощ перестав падати з неба.

3 І стала вода спадати з поверхні землі по ста п'ятдесяти днях.

4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця, ковчег зупинився на Араратських горах.

5 А вода невпинно спадала аж до десятого місяця. І першого дня, десятого місяця, завиднілися гірські вершини.

6 І по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.

7 І вислав він крука. І відлітав той та повертався назад, аж поки не висохла вода на землі.

8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода на землі.

9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для своєї ноги, і повернулася до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І він вистромив руку, і взяв її до себе в ковчег.

10 І він зачекав іще сім день, і знову з ковчегу голубку послав.

11 І голубка повернулася до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзьобі свіжий лист оливковий. І довідався Ной, що спала вода.

12 І він зачекав іще сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не повернулася.

13 І шістсот першого року, першого місяця, першого дня місяця, висохла вода на землі. І зняв Ной дах з ковчега й побачив, що висохла поверхня землі!

14 Другого місяця, двадцять сьомого дня місяця, висохла земля.

15 І промовив до Ноя Господь:

16 Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, сини твої і невістки твої.

17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла і з птаства, і з худоби, і з усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою.