Читати книгу - "Третя крапля магії, Лариса Лешкевич"

Чаклунка почула дзюрчання води й шелест сонного листя.

– Багато чого сталося за ці нескінченні роки. Я закривала й відкривала шляхи, переплітала й роз'єднувала, але жоден із них не став прямим і рівним наче  стріла. Щоб досягти бажаного, потрібно плутати, проходити багато разів одними й тими самими слідами...

– Чи впевнена ти, що цього разу стежка поведе туди, куди потрібно?

– Подивимося. Але я відчуваю: настав час для забутих обрядів і стародавньої магії.

– Що ж, бажаю тобі завершити задумане. Можливо, я повернуся, коли всі стежки зійдуться в одну.

– Ти повернешся, коли я покличу тебе... 

Чаклунка дмухнула у воду, взяла чашу обома руками і стрімко виплеснула крізь  відчинене вікно.

Краплі впали в густу траву й перетворилися на змій. Безшумно поповзли вони геть, виблискуючи у світлі місяця зеленуватою шкірою, і згинули в каламутно-білих клаптях туману.