Читати книгу - "Тіні під світлом слави, Вікторія Ван"

Її кроки стали швидшими, коли вона повернула на інший бік площі, і ще кілька разів озиралася через плече, щоб переконатися, що ніхто не слідує за нею. Хоча група людей залишилася позаду, внутрішнє відчуття тривоги не полишало її. Здавалося, що цей момент не мине так просто, ніби зустріч із тим незнайомцем була початком чогось більшого, а не просто дивною випадковістю.

Через кілька хвилин вона нарешті знайшла затишну кав’ярню на одній з тихих вулиць. Вивіска, виконана у мінімалістичному стилі, обіцяла приємну атмосферу. Катерина вирішила, що трохи гарячого чаю допоможе їй заспокоїтися і зібрати думки. Вона зайшла всередину, де в затишних кріслах сиділо кілька людей, тихо перемовляючись між собою.

Підійшовши до стійки, вона замовила зелений чай із медом і вмостилася за маленьким столиком біля вікна. Тепле світло ламп, що м’яко освітлювало інтер’єр, контрастувало з нічною прохолодою на вулиці. Вона глибоко зітхнула, намагаючись заспокоїтися. Кав’ярня здавалася безпечним притулком від зовнішнього світу, де можна було забути про всі тривоги хоча б на кілька хвилин.

Катерина відкрила свій телефон і почала переглядати новини. За останні кілька днів вона так занурилася в навчання і підготовку до поїздки, що пропустила багато подій. Проте зараз, сидячи в кав’ярні, вона не могла зосередитися на жодній статті. Її думки знову і знову поверталися до незнайомця.

— Хто він такий? — промайнула в її голові думка. Чоловік виглядав так, ніби постійно намагався сховатися від чогось або когось, але водночас був напрочуд спокійним. Їй було цікаво, чи це була лише гра світла і тіней, або ж вона дійсно потрапила в щось більше, ніж просто випадкова зустріч на вулиці.

Тут її увагу привернув телефонний дзвінок. Катерина трохи здивувалася, побачивши на екрані ім’я подруги з Києва, Олени. Вона не очікувала дзвінка, тим більше в такий пізній час.

— Привіт, — тихо сказала Катерина, піднявши слухавку. — Ти як?

— Привіт, Катю, — голос Олени був веселим і теплим, але трохи збудженим. — Ти не повіриш, але в тебе, здається, проблеми!

— Що? — Катерина нахмурила брови. — Про що ти говориш?

— Ти тільки що потрапила в новини, — розсміялася Олена. — Ти знаєш, хто був тим хлопцем, якому ти допомагала? Усі пишуть, що це Чонгук!

— Чо… хто? — Катерина не могла відразу зрозуміти, про кого йдеться.

— Чонгук! — Олена засміялася ще гучніше. — Учасник BTS, гурту, про який гуде весь світ! Ти не бачила, що тебе фотографували? Тепер усі корейські ЗМІ пишуть, що він з'явився з якоюсь дівчиною на вулиці, і ти – це ти!

Катерина на мить завмерла, повністю приголомшена тим, що почула. Чонгук? BTS? Їй здалося, що це якесь непорозуміння. Вона знала про цей гурт лише поверхнево, адже K-pop ніколи не був її захопленням. Вона навіть не була впевнена, як виглядають його учасники, а тим більше не могла подумати, що зустріч із кимось із них можлива.

— Ти серйозно? — перепитала вона, намагаючись переварити отриману інформацію.

— Серйозно! Поглянь сама! — відповіла Олена, і через кілька секунд на телефон прийшло посилання на статтю.

Катерина відкрила його і ледь не впустила телефон. У статті дійсно були її фото — як вона йшла поруч із тим самим чоловіком, що просив її допомогти знайти метро. Чонгук, писали журналісти, останнім часом рідко з’являвся на публіці через завантаженість гурту, але ось тепер його бачили з невідомою дівчиною. І цією "невідомою" дівчиною виявилася Катерина.

— О Господи, — тихо промовила вона, намагаючись знайти якісь слова.

— Катю, — продовжила Олена, — це реально круто, але будь обережна! Я читала, що фанати BTS можуть бути дуже нав’язливими. Вони можуть почати шукати тебе, писати тобі, навіть переслідувати.

Катерина мовчала. Її серце калатало так, що вона ледве могла дихати. Те, що сталося, було настільки нереальним, що вона не знала, як на це реагувати. Все, що здавалося буденним кілька годин тому, тепер стало частиною якоїсь сюрреалістичної драми.

"Що тепер робити?" — майнуло в її голові.

Катерина сиділа, відчуваючи, як її думки плутаються в шаленому вирі емоцій. Реальність, яка була такою зрозумілою всього кілька хвилин тому, тепер перетворилася на щось майже фантастичне. Її життя, що завжди залишалося осторонь від слави та уваги медіа, тепер опинилося під прицілом об’єктивів камер і сотень тисяч очей. Від однієї випадкової зустрічі її ім’я раптово могло опинитися в новинах, обговорюване незнайомими людьми по всьому світу.

Катерина ледь помітила, як її руки почали тремтіти. Вона знову поглянула на телефон, де фотографія, зроблена лише кілька хвилин тому, вже встигла розлетітися по різних новинних платформах. Сотні коментарів швидко накопичувалися під статтею, і хоча вона не хотіла цього робити, їй було важко не прочитати хоча б кілька з них.

"Хто вона?" — читала Катерина. "Невже це нова дівчина Чонгука? Невже він справді знайшов собі когось?"

"Я знала, що він з'явиться з кимось! Хто ця незнайомка?"

"Це тільки чутки, вони, мабуть, просто випадково зустрілися!"

Катерина кинула телефон на стіл і вдихнула глибше. Серце калатало так, ніби воно намагалося вирватися з грудей. Вона не могла повірити, що ці коментарі стосуються її. Здавалося, що це якийсь жахливий сон, з якого вона ось-ось прокинеться. Проте це була реальність, і тепер їй доведеться якось із цим впоратися.

"Це просто несправжнє," — заспокоювала вона себе, намагаючись впоратися з напливом емоцій. "Вони ж не знають, хто я, вони не знають, що насправді сталося."

Вона знову пригадала, як допомогла тому хлопцеві, коли він загубився. Його спокійна, хоча й трохи насторожена поведінка, доброзичлива усмішка, якою він дякував їй… Він справді не здавався тим, хто шукає приводу для зайвої уваги. Але тепер усе набуло зовсім іншого вигляду. Чи знав він, що його переслідують? Чи була ця зустріч справді випадковою?

Катерина намагалася зібратися. Вона знала, що не може сидіти тут вічно, ховаючись від ситуації. Кав’ярня, яка спочатку здавалася притулком, тепер відчувалася як пастка, як тісний простір, де їй не вистачало повітря. Її свідомість розривалася між тим, щоб залишитися і намагатися все обдумати, і тим, щоб просто втекти кудись, де про неї ніхто не знає.