Читати книгу - "Записи меланхоліка, Емілія Санд"

2

 

 2.06

В мене сьогодні вихідний.І тому  вирішила присвятити собі коханій.Зранку зустрілась зі своїм психологом.В  кав'ярні.Зараз коли мені трохи краще, нема потреби сидіти в кабінеті.На цьому наполягла я.Тому що з його кабінетом, в мене не дуже хороші асоціації.Враховуючи, скільки раз там я розворушувала мурашник із неприємних спогадів.Нема бажання там сидіти. Бо трапляються флешбеки.Хоч таке робити не бажано.Але в нас все в рамках пристойності.В нього дружина і дитина.І він поводить себе професійно. Побалакали, і  розбіглись по своїм справам.Зараз наші зустрічі короткі.Я десь колись запитую в нього пораду, з приводу того чи іншого питання.

На початку все було не так райдужно.Тоді мені здавалось, що він сам бідолага зламається.Тому що поле було не оране, і роботи було багато.Тоді ми бачились по два рази на тиждень, іноді я навіть дзвонила йому поза робочий час.Тому що було морально хріново, і здавалось що я не справлюсь.Зараз через певний період роботи, значно краще. Я навіть перестала пити ліки.Хоч досі іноді буває погано, але я ніби справляюсь.А раніше я без них не могла.

Після зустрічі вирішила влаштувати собі спа-день.Для початку ніжилась в ванні з пінною.Ну а потім манікюр, педикюр та інші процедури.Поки це все зробила, пів дня минуло не помітно.В цей момент,  розумієш, як важко бути дівчиною. Хоч важко, проте цікаво.

 

Помітила цікаву річ , останнім  часом що стала домашньою.Колись мене важко було втримати дома.Постійно кудись носило.А тепер переважно сиджу вдома.Дивлюся кіношки й серіали.Слухаю музику, медитую .По суті це все частина терапії.Це все допомагає мені.

 

Я багато читаю різну літературу.І без сумніву це позитивно на мене впливає. Наприклад книга Марка Мєнсона "Мистецтво Пофігізма"  допомогла побороти мою дурну звичку брати все близько до серця. Допомогла подивитись на деякі речі по-новому.Завдяки їй я зрозуміла, що треба жити так, як хочеш саме ти. Робити, те що хочу  саме я. А  не дії нав'язані кимось.В нас час дуже важко залишатись собою.Коли з усіх усюд, тобі кажуть що робити, ким бути.Перш за все треба прислуховуватись до внутрішнього голосу.І ні разу не пошкодувала про це.

Ще мені допомогли книги Віктора Франкла.Особливе враження справила.По суті вона вчить шукати причини для того, щоб жити при будь-яких обставинах.Не втрачати надію, вірити в краще.

Крім перегляду хорошого кіно, прослуховування якісної музики, читання. Не зайвим буде проведення самоаналізу.Саме під час одного сеансу самоаналізу зрозуміла, що нічого не знаю і нічого не тямлю.Прийшлось пізнати все наново, витискаючи неправильні установки.

Поки писала.Прийшли хлопці й запропонували поїсти з ними піцу.Так що я закінчую.Бо піца, то святе.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍