Читати книгу - "Білосніжка та семеро гномів"

Ховаючись один за одного, гноми підкралися до будиночка, а тоді навшпиньки увійшли досередини.

— От маєш! Хтось помив наш посуд! — буркнув Буркунчик.

— Та ні! Його ж хтось поскладав до буфету! — засміявся Веселунчик. — Але що це? Ой!.. Хтось вимив увесь цукор з моєї чашки!

Тієї ж миті згори долинув якийсь звук. То Білосніжка повернулася уві сні на інший бік.

— Там ее... пппривид, — злякано мовив Задумчик.

Гноми наставили свої залізні кайла і увійшли до спальні. Зазирнувши через спинки ліжечок, вони побачили Білосніжку.

Кілька хвилин гноми уважно її розглядали.

— Що воно таке? — прошепотів Дрімунчик.

— Це якась незвичайна істота! — мовив Стидунчик.

— А мені... апчхи!.. здається, що це дівчина! — сказав Чхунчик. очувши розмову, Білосніжка прокинулась.

Якусь хвильку вона зачудовано дивилася на гномів...

— Ага, то ви не діти! — засміялася вона. — Ви маленькі лісові гноми, правда ж?.. Стривайте, зараз я відгадаю, як кого звати... — і вона одне по одному назвала їхні імена.

Після того принцеса поправила ковдрочки і чемно сказала:

— Вечеря ще не готова. У вас є час перевдягтися і помитися.

— Митися?! — аж відсахнулися гноми, і в їхньому голосі забринів правжній жах. Вони не вмивалися триста років, і ось тепер це дівчисько хоче їх так образити! Нізащо!..

Наша казка стала б набагато довша, якби ми розповіли, як довго Білосніжка вмовляла гномів, щоб вони повмивалися. Але що було далі! Гноми ніколи в житті не те що не їли, а навіть не бачили такої смачної вечері, яку зготувала для них Білосніжка. Ніколи в них ще не було такого вечора!.. А тоді вони познаходили свої дудочки й барабани, і тут виявилося, що гноми прекрасно грають і танцюють. Це було пречудово!

До старого лісу прийшло справжнє свято...

А тим часом зла королева роздивлялася скриньку, де лежало серце мертвої Білосніжки (так вона думала).

— Нарешті збулася моя мрія! — зареготала вона, а тоді підбігла до свого чарівного люстерка й запитала:

— Дзеркало, скажи мені: наймиліша я чи ні?!

Дзеркало на мить потьмарилося, а тоді щиро сказало:

Чудове, як завше, обличчя твоє,

та в лісі у гномів прекрасніша є:

ласкава у неї усмішка,

звати її — Білосніжка!

Тут королева зрозуміла, що мисливець обдурив її... Вона розтрощила люстерко, промовила закляття і провалилася під палац — до темної печери. Тепер ви зрозуміли, ким була мачуха Білосніжки? Так, насправді вона була зла чарівниця — відьма... Королева миттю обернулася на стару беззубу бабу і заходилася вишукувати в книжках смертельну отруту для Білосніжки.

«Від отрути принчеша жашне навіки, — шамкотіла відьма, — і рожбудити її жможе лише перший поцілунок... Але хто жнайде і поцілує дівчину в темних хащах?.. Ха-ха-ха-а!..»

Рано-вранці відьма-королева дісталася до сонячної галявини.

Ще здалеку вона побачила, як Білосніжка прощалася з гномами, що саме вирушали до своєї праці. Тож коли до будиночка підійшла немічна бабуся і попрохала води, принцеса не запідозрила нічого лихого. Бабуся напилася і на знак подяки простягла дівчині яблуко:

— Дякую, шерденько. На, віжьми. Це вше, що в мене є.

Пташки розпізнали відьму і хотіли крильцями вибити яблуко їй з рук, але марно! Білосніжка присоромила їх, взяла отруєне яблуко і... надкусила його. Тієї ж миті вона впала на землю і назавжди заснула. Отрута подіяла миттєво...

Птахи й звірята майнули по гномів, але ті прибігли аж тоді, коли відьма вже зникала у темній гущавині. Гноми кинулися слідом і гналися за нею доти, доки відьма провалилася у глибочезну прірву і пропала там навіки!

Проте допомогти Білосніжці вони вже не могли, адже не знали яким саме зіллям її отруєно. Гірко плачучи, гноми змайстрували для Білосніжки кришталеве ложе з прозорим склепінням.

Вони поставили його в лісі і вартували там удень і вночі, бо мали надію, що вона колись прокинеться. Та Білосніжка не прокидалася...

Минали роки, і люди скрізь розповідали про найчарівнішу в світі принцесу, яка спить у непрохідних хащах.

Зрештою почув про неї один юний принц і вирішив будьщо її побачити. Триста днів він продирався крізь хащі, і коли, врешті, побачив сплячу Білосніжку, то аж засяяв від щастя. Дівчина була така гарна, що принц не втримався — став на коліно і ніжно її поцілував. Оце й був той перший цілунок, що зняв усі лихі чари.

Принцеса розплющила очі й побачила, що над нею схилився саме той прекрасний принц, про якого вона мріяла. Дівчина ще не знала, як довго їй довелося проспати... Прекрасний принц і Білосніжка закохалися одне в одного з першого погляду.

Гноми дуже не хотіли відпускати дівчину, але вони розуміли, що принцеса кохає принца і мусить їхати з ним.

Білосніжка попрощалася з лісовими чоловічками, які ще довго махали їй капелюхами. Принц посадив принцесу на коня, і вони удвох поїхали до чарівного палацу — Палацу, в Якому Збуваються Усі Мрії. Там вони й досі живуть і щороку неодмінно навідують своїх найвірніших у світі друзів — лісових гномів.