Читати книгу - "Уява або життя, Madlen Rivalle"

Дім Ленз був недалеко від річки. Пройшов невелику відстань, вони вийшли на дорогу, на іншому боці якої стояли будинки. Дівчина підійшла до паркану свого дому.

Цікаво, а ти можеш пройти скрізь нього? - запитала вона. Я ж не привид, - сказав хлопець. – Хоч я і вигаданий, але все що цього стосується повинно йти з глибини душі, це твої найсильніші емоції і бажання, які можуть матеріалізувати потрібне. Це наче внутрішня сила в тобі. Якщо ти фантазуєш про щось перед сном, воно ж не завжди стає реальним, бо цього не вимагає твоя душа. Як думаєш, а в тебе є душа чи ти частинка моєї? Як би ж то я знав.

Дівчина відкрила хвіртку і вони пройшли на подвір’я. Зазвичай у цей час батьки Ленз вечеряли на кухні, обговорюючи свої справи. Це був ідеальний момент, щоб перевірити дивні події сьогоднішнього дня.

Ленз пройшла на кухню, а за нею зайшов Леві. Вона підійшла до батьків і почала хвилюватися.

Привіт, вибачте, що запізнилась, - почала розмову дівчина, іноді позираючи назад. Нічого, - сказала мама, - я розумію, що ти була засмучена і тобі треба був час наодинці. Так, але зараз все гаразд, переїзд неминучий і я прийняла це. Все не так погано, - сказав батько. – В нас є три дні, щоб зібратись, а ти за цей час вже повністю змиришся з  нашим рішенням. Так, тату, - з ноткою суму сказала Ленз.

Її батьки розмовляли з нею і не помічали позаду неї Леві, це доказувало те, що його слова правда. Цей факт трохи лякав, але і водночас тішив дівчину. Відмовившись від вечері, вона пішла до своєї кімнати.

Отже, це все правда, тебе бачу лише я. Уявити не можу, щоб було, якби тебе побачили. Було б складно, щось вигадати за такий короткий час. І це означає, що тепер я невід’ємна частина твого життя. Так, - погодилась вона, відчувши втіху від цього, - мені треба підготуватися до сну, сиди тут, я швидко повернусь.

Ленз пішла у ванну, передяглась у піжаму і попрямувала до себе. Це все так було дивно, вона завжди тримала в голові розуміння, що сама, скільки б людей її не оточувало. А тут з’явився він, божевільна вигадка її уяви, і від цього в душі їй було лячно і водночас приємно. Підійшовши до дверей вона трохи вагалась, але прийнявши факт того, що відбувається зайшла відчинила двері. Її кімната була невелика, з просторим ліжком біля вікна, шавками та письмовим столом. Леві лежав на ліжку в піжамі, поклавши руки під голову.

Ти змінив свій одяг, - сказала вона. Мабуть, моя зовнішній пристосовується до деяких побутових обставин, - сказав той. Завтра нам треба дослідити все можливе, що пов’язано з тобою. Бо ця невідомість може вилізти нам боком. Не заперечуватиму, але спочатку відпочиньмо. Тобі взагалі треба спати, якщо ти не людина? Я відчуваю втому, ймовірніше, тому що пов’язаний з тобою і твоїми відчуттями.

Ленз спочатку захотіла заперечити його перебування в її ліжку, але насичений емоціями день дав про себе знати. Вона зручно вмостилася біля вікна. Вони ще трохи побалакали про все, що її хвилює і лякає, поки сон не взяв гору.

Дякую, що ти з’явився, - сонним голосом сказала дівчина і заснула біля його плеча.

Так закінчився найдивніший, але і найважливіший день в її житті. Вперше за довгий час Ленз заснула міцним та приємним сном. Всередині неї був спокій і все що не чекало її попереду, вона знала, що впорається, бо тепер в неї був він.

Сонячні промені поступово освітлювали кімнату. Ленз розплющила очі, зазвичай ранок відчувався дуже холодним, але сьогодні їй було тепло. Леві обіймав її, що збентежило дівчину. Вона обережно вибралася з його обіймів, хлопець спав, випромінюючи спокій. Дівчина лежала поряд і розглядала його, поки той не розплющив очі.

Слідкуєш за мною? – задоволено посміхнувся хлопець. Нічого подібного, - зніяковіла дівчина, – Нам треба багато чого зробити сьогодні, нема часу лежати. Та ну, давайте ще трохи поніжимося в ліжку, - сказав Леві і знову її обійняв. Перестань так робити, мені ніяково, - намагалась вибратися з під нього дівчина. Та годі тобі, я ж частинка тебе, не існуючий хлопець, давай ще трохи полежимо.

Ленз здалася, вони валялися в ліжку ще пів години, насолоджуючись компанією один одного. На перший погляд, події розвиваються занадто швидко, але їм було затишно і все що відбувається стало нормою для них. Дівчина встала, привела себе в порядок у ванній і повернулась до себе. Леві вже в звичному вуличному одязі чекав на неї. В першу чергу вона зібрала більшість своїх речей, щоб в наступні дні в них було більше часу на дослідження. Закінчивши збори, вони пішли на задній двір будинку.

Може почнемо з того, що ти пам’ятаєш? – запропонувала Ленз. Довкола мене була темрява, поки не відчув поклик, мене тягнуло і я просто йшов, поки не побачив світло, пройшовши далі, опинився на березі і побачив тебе. Будучи в невідомості не було відчуття, що я існую, наче моє тіло це скупчення диму, а коли вибрався усвідомив, що тепер маю форму і це все безпосередньо пов’язано з тобою. Це як знати своє покликання до чогось, в моєму випадку я знав, що повинен бути з тобою, що саме через тебе в мене є шанс на існування. Я відчуваю безперервний зв’язок з тобою і всіма твоїми емоціями. На тому мої знання закінчуються. Це цікаво, але майже нічого не пояснює. Про що ти думала до того, як побачити мене? Про те, що в цьому житті ніхто не враховує мої бажання, що…. Що? – поцікавився Леві. На секунду мені захотілось, щоб поряд була людина, якій не начхати на мене. Тому я тут, - заспокійливо сказав хлопець.