Читати книгу - "Уява або життя, Madlen Rivalle"

Ленз вдячно подивилась на нього. Здійнявся прохолодний вітер, тому її шкіра вкрилася мурахами. Дівчина обхопила плечі, щоб зігрітися.

Візьми мою куртку, - простягнув одяг Леві. Дякую, але ж ти і твій одяг.. Просто візьми.

Дівчина взяла куртку і накинула на себе. Вона торкнулася тканини і зрозуміла що одяг був абсолютно реальним.

Як таке можливо? Все що відбувається між мною і тобою треба щиро бажати. Я хотів, щоб ти зігрілася. Тобто це взаємне щире бажання стосовно один одного? Схоже на те, - посміхнувся Леві. – Може щиро побажаєш в моїх кишенях купу грошей? Гроші .. – задумалась Ленз. – Для мене гроші ніколи не будуть щирим бажанням, оскільки з самого малечку, батьки мене не обділяли ними, і завжди було відчуття, що вони просто відкупаються від мене, - з сумом сказала вона.

Леві поклав свою руку на її, випромінюючи підтримку. Вона опустила голову на його плече і вони сиділи так ще трохи насолоджуючись природою. Коли вітер посилився треба було повертатися додому. Не встигла Ленз зайти до себе, як її покликав батько. Дівчина зайшла до його кабінету.

Що ти хотів? – байдуже запитала вона. Хотів обговорити, те що ти приводиш гостей до нашого дому, не попередивши мене чи матір. Це через нього ти була проти переїзду? Ти про що? – здивувалась дівчина. Я про того хлопця з яким ти була на подвір’ї. Не зрозумій мене не правильно, я радий, що в тебе нарешті з’явився друг, але враховуючи твій вік.. Я вийшов покурити і побачив вас сьогодні. Просто попереджай мене щодо такого в майбутньому.

Ленз не розуміла, що відбувається, як батько міг бачити Леві, якщо вчора ніхто його не помічав.

Добре, - розгублено сказала дівчина і швидко пішла до себе. У нас проблеми, - сказала вона заходячи до себе і закриваючи двері на замок. Що сталося? Батько тебе бачив. Але це неможливо, вчора .. Щось змінилося! – трохи панікуючи сказала Ленз.

Леві задумався, все це йому було так само невідомим, як і їй. Треба було зрозуміти, що відрізняло вчорашній день від сьогодні.

В мене є теорія, сьогодні я тебе торкнувся, а вчора був просто осторонь. Може фізична взаємодія між нами, щось змінює? Навряд чи ти хотіла б торкатися повітря або фізично неіснуючого в моменти, коли тобі потрібна підтримка тощо. Але зранку, поки ми лежали, господи.. Виходить, якби хтось зайшов до мене зранку.. То мене могли б бачити, - завершив фразу хлопець.

Ленз сіла поряд з ним, розмірковуючи, як багато невідомо щодо нього, може вплинути на її життя. Їм треба було перевірити цю теорію, але участь батьків все ускладнювала б.

В мене є ідея, тут недалеко є дитячий майданчик. Я не прихильниця експериментів з дітьми, але якщо взяти малечу, то навряд чи її рідні серйозно поставляться до історій зі зникаючим хлопцем. І так ми упевнимось щодо нашої теорії не втягуючи твоїх батьків.

Залишок дня вони провели за плануванням дій на майданчику і поводили себе достатньо обережно, щоб більше не привертати увагу батька, вона навіть говорила пошепки. Перед сном Ленз закрила двері на замок, щоб не виникало проблем з батьками, якщо їх теорія правдива. Наступного дня вже з готовим планом дій вони вирушили на майданчик.

Підійшовши до майданчика де гралися купа дітей, їм треба було привернути увагу хоча б однієї з них. Серед всіх малих була одна дівчинка, яка гралася сама. Вони вирішили підійти саме до неї. Присівши поряд з нею Ленз почала розмову:

Привіт, мене звати Ленз, а тебе як? Мене звати Софі, - відповіла малеча. Софі, чого ти тут сидиш сама? Мої подружки сьогодні не прийшли, а хлопці не беруть мене гратися, - з сумом сказала дівчинка. Я можу з тобою погратися, якщо ти не проти. І мій друг теж не проти, - сказала дівчина повернувшись до Леві. А де твій друг? – запитала мала.

Тут стало зрозуміло, що його вона не бачить. Ленз взяла Леві за руку і звернулась до дівчинки.

А зараз ти його бачиш? Вау, як ви це зробили, ви що чарівники? – з захватом сказала та. Не зовсім, але можемо тобі ще показати декілька фокусів, - сказала дівчина. Давайте! – зраділа Софі. А ти що скажеш? – звернулася Ленз до Леві. А що я? – здивувався хлопець, а потім звернувся до малої, - Ти ж чуєш те що я кажу? Звісно чую.

Леві відпустив руку Ленз і заговорив з Софі знову. Але Софі перестала бачити і чути його, її це дивувало і захоплювало. Ще трохи часу вони були з малою проводивши деякі дослідження, поки дітей на майданчику не побільшало і підтверджувати теорії стало небезпечно.