Читати книгу - "Афера на двох, Ірен Кларк"

1

Олівер

 

Я сидів у літаку, втупившись у монітор перед собою, але навіть не намагався щось дивитися. Авіакомпанія пропонувала переглянути якийсь старий бойовик, але мої думки були зайняті іншим. Україна. Новий етап у житті.

 

Я важко видихнув і потер скроні. Десять років тому я би нізащо не подумав, що житиму десь ще, крім Англії. Але після тієї пожежі, в якій втратив родину, нічого більше не тримало мене в Англії. Я віддав себе роботі, комп’ютерам, віртуальному світу, де почувався в безпеці. Єдине, що приносило йому справжній адреналін, – це гонки.

 

Саме так я і познайомився з Інгою. Вона була першою, хто не сприймав мене просто як «того дивного хакера, який не випускає ноут з рук». Вона була вибуховою, прямолінійною, зухвалою – повною моєю протилежністю. Але чомусь ми зійшлися настільки швидко, що часом здавалося, ніби знайомі все життя. Вона стала для мене як сестра.

 

А потім вона повернулася в Україну.

 

Я спочатку був проти її безглуздої ідеї, хвилюючись за неї, та добре знав дівчину і розумів, що не зупиню її. Тому максимально допомагав в усьому. ( прим. Історію Інги читайте в романі «Мій найкращий ворог» ) Але Інга знайшла там своє місце, своє кохання – Ніка. Тоді ж я познайомився і з Кіром. І хоч між нами спочатку було чимало уїдливих обмінів репліками, зрештою ми стали друзями.

 

А потім народилася маленька Маша.

 

Як тільки я вперше побачив цю крихітку, яка стискала мій палець, то зрозумів, що прив’язався до неї більше, ніж думав. Маша не була мені племінницею за кров’ю, але хіба це мало значення? Кожен раз, коли я отримував від Інги відео, як мала агукає чи сміється, то відчував дивне тепло всередині.

 

А потім Інга сказала: «Чого ти сидиш Британії? Переїжджай».

 

Ця думка не давала мені спокою довгий час. Але тільки зараз, коли літак йшов на посадку, усвідомив: я дійсно це зробив.

 

Я зітхнув, кинув останній погляд на екран перед собою (герой бойовика щойно вийшов з палаючої будівлі, що викликало у нього гірку іронічну усмішку), і потягнувся до рюкзака.

 

Що ж, новий старт – це завжди цікаво. Але я точно знав одне: моє спокійне життя закінчилося.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍