Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я. Частина 1 - Обрана, Svitlana Anosova"

Глава 1: Бал вибору

Августа Ле Досьє стояла біля високого дзеркала у своїй кімнаті, спостерігаючи за тим, як служниця останніми штрихами поправляла мереживну сукню. Вона мала виглядати бездоганно цього вечора, але в її душі кипіла буря. Бал, який вважався найвеличнішою подією у королівстві, насправді був лише пасткою. Дракон, Ервін Де Освільд, мав обрати собі наречену серед юних леді, і кожна родина боялася цього моменту. 

– Усе має бути ідеально, – прошепотіла мати Августи, підходячи до неї. 

Августа лише кивнула. Її темні очі віддзеркалювали спокій, який вона так довго намагалася зберегти перед сім’єю, але всередині росла тривога. Вона ніколи не бажала цього шлюбу, тим більше з істотою, яку всі вважали тираном. Дракон обирав наречену за своїми законами, і жодна дівчина не мала права відмовитися. 

За вікнами карети темніли високі дерева, вітер вигинав їхні крони, ніби намагаючись щось сказати. Дорога була довгою, і з кожним ударом копит Августа відчувала, як неминучість усе ближче. 

Карета м'яко похитувалася на нерівностях шляху. Усередині панувала напружена тиша. Августа сиділа між батьками, а навпроти неї, схрестивши руки, спокійно сиділи її молодші брати. Всередині було тепло, але це не могло зігріти холод, що оселився в її серці. 

Мати, Міневра Ле Досьє, сиділа поруч, її руки нервово стискали вишиту хустинку. Напруга в кареті була відчутною, наче сам вітер знав, що сьогодні вирішується доля її доньки. 

— Ти не повинна привертати його увагу, Августо, — тихо промовила вона, наче таємничий шепіт міг змінити саму реальність. — Дракон обирає лише раз, і якщо він зупинить погляд на тобі… 

Августа різко підвела погляд, у її темних очах блиснув виклик. "І що тоді? – хотіла вона запитати, але змовчала. 

Батько, Вільям Ле Досьє, що сидів навпроти, перервав її поглядом. Його обличчя було серйозним, твердим, наче висіченим з каменю. Він завжди був людиною честі, вірним своїм принципам, але сьогодні його впевненість виглядала надламаною. 

— Ми вже вирішили все, Августо, — сказав він холодно, підправляючи рукави свого темного камзолу. — Кілан Градовський— чудова партія. Ми укладемо угоду, щоб забезпечити тобі майбутнє. 

Августа відчула, як її горло стислося. Вона завжди знала, що її доля не буде належати їй повністю, що її майбутній шлюб буде визначений вигодою для родини. Але це… це було зовсім інше. 

— Ти хочеш віддати мене першому, хто погодиться укласти угоду? — прошепотіла вона, не приховуючи образи. — Якщо дракон мене не вибере, ти все одно змусиш мене вийти за когось, кого я не кохаю? 

— Це не обговорюється. — Голос батька став ще твердішим. — Дракон— це небезпека. Якщо він обере тебе, ти будеш його, на віки. Без повернення. Я не дозволю цьому статися. 

Мати поклала руку на плече Августи, її пальці тремтіли. 

— Ми лише хочемо тебе захистити, люба. 

Августа опустила погляд. Чи це справді був захист? Чи просто спроба втримати контроль над її життям? 

Карета зупинилася. Коли слуга відкрив дверцята, прохолодне повітря вдарило в обличчя. Перед нею височів замок — величний, мовчазний, оповитий ореолом крижаного світла. Над ним, високо в небі, сяяв повний місяць, і здавалося, що темрява огортала його мов безжальна завіса. 

Зала замку була заповнена сяйвом тисяч свічок. Кришталеві люстри віддзеркалювали блиск розкішних тканин, золота і коштовностей, якими вкрили себе благородні леді. Музика лилася у повітрі, а голоси гостей зливалися в суцільний гул очікування. 

Августа увійшла разом із іншими юними леді, відчуваючи погляди, що ковзали її силуетом. Її сукня м’яко переливалася у світлі, але холод, що охопив її серце, не міг розтопити навіть найрозкішніший шовк. 

У глибині залу, віддалений від святкової суєти, стояв він. 

Ервін Де Освільд. Король-дракон. 

Високий, із білосніжним волоссям, яке спадало йому на плечі, з очима, що світилися глибоким синім вогнем. Його чорна мантія контрастувала з блідим лицем, а погляд, повний непроникного спокою, блукав серед натовпу. Августа не могла відвести очей. Вона відчула, як пітніють її долоні, і міцніше стиснула тонку тканину спідниці.
Він був чужинцем серед усіх цих людей, і водночас його присутність тут була незаперечною. 

Поруч з нею подруга Ніна стишено видихнула. 

— Він... він виглядає страшенно холодним. 

Остін, їхній спільний друг, нахилився ближче: 

— Якщо він підійде до тебе, тікаємо разом? 

Августа засміялася, хоча її сміх був нервовим. Вона знала, що жарт не приховає їхнього страху. 

Але в цей момент сталося щось, чого вона боялася найбільше. 

Його погляд зупинився на ній. 

Августа відчула, як по її спині пробіг мороз. Їхні очі зустрілися на мить, але цього вистачило. У цій залі було сотні людей, але вона відчувала, що зараз існують лише вони двоє. 

Поки всі намагалися насолодитися вечором, Августина мати вела таємні переговори з її батьком, Вільямом. Він укладав шлюбний контракт для своєї доньки з Бароном Градовським, упевнений, що вона не пара для Дракона. 

– Це неймовірно! – прошепотіла Ніна, спостерігаючи за тим, як батько Августи тримає аркуш паперу, на якому були всі деталі угоди. – Твій батько не може цього зробити! 

Августа знала, що її батько діє в її найкращих інтересах, але в цей момент вона відчувала, що її свобода вислизала з рук. 

Міневра Ле Досьє металася по залі, шукаючи своїх молодших синів – невгамовних близнюків Дексана та Вінстона. Близнюки, відомі своєю непосидючістю, зникли з поля зору, і її серце наповнювалося тривогою. Вона знала, що такі пустощі під час важливої події можуть призвести до непередбачуваних наслідків. 

Августа стояла поруч з найкращою подругою Ніною та другом Остіном, обговорюючи мрії про те, що було б, якби Дракон не обрав її. Вона сміялася, намагаючись відвернути думки про весілля, яке вже насувалося, але в той же час всередині її почуття були вкрай складними. Коли вона помітила, як Ервін підійшов трохи ближче, серце у неї заколотилося. 

Коли музика зупинилася, тиша накрила залу. Ервін повільно зробив крок вперед, його погляд став холодним і зосередженим. Він обрав наречену – це була та мить, на яку всі чекали зі страхом. Коли його очі зустрілися з очима Августи, вона відчула дивний холод. Він наблизився до неї, і, не сказавши жодного слова, простягнув руку. 

– Августа! – вигукнув Остін, помітивши, що її увагу зайняв Дракон. – Ти ж не збираєшся танцювати з ним? 

– Звісно, ні! – відповіла вона, проте не могла відвести погляд від його блакитних очей. Ервін зупинився поруч і спостерігав за ними, його обличчя залишалося нейтральним, але в очах світилося щось, що вона не могла зрозуміти. 

Несподівано, її батько підняв голову, шукаючи свою доньку в натовпі, і коли його погляд зупинився на Августі і королю, він нахмурився. 

– Августо! – покликав він. – Ти повинна поговорити зі мною. 

Августа відчула, як її серце прискорилося, коли батько покликав її. Вона повернулася до Ервіна, і їхні погляди зустрілися на мить. У блакитних очах дракона вона побачила відображення свого страху та непевності, але також і тривогу – наче він теж переживав цей важкий момент.
Музика заграла знову. 

Підходячи до батька, Августа намагалася заспокоїти себе. Вона знала, що не може дозволити собі зрадитися відчаєм. Батько, високий та імпозантний, стояв з гнівом на обличчі, якого вона не бачила давно. 

– Августо, – почав він, його голос звучав стримано. – Я уклав угоду з Бароном Градовським. Це – твоє спасіння. 

– Спасіння? – Августа підняла брови, її голос сповнений іронії. – Чи ти не розумієш, що це – не мій вибір? Я не хочу бути предметом угоди! 

– Ти не розумієш! – перебив її батько, схвильовано змахнувши рукою. – Дракон – це небезпека, а твоя доля не може бути з ним. Я дбаю про тебе. 

Августа відчула, як гнів накриває її. Вона намагалася стриматися, але всередині все кипіло. 

– А як же мої бажання, мої мрії? – знову запитала вона, намагаючись звучати спокійно. – Ти навіть не спитав мене про це! 

На мить їхній спір перервався, коли знову затихла музика, і в залі стали чути шепіт гостей. Ервін, не дочекавшись завершення розмови, крокував до Августи, його погляд залишався зосередженим. 

Вона не могла поворухнутися. Гострі риси його обличчя не видавали жодних емоцій, але у блакитних очах щось блиснуло – інтерес? Цікавість? 

Він зупинився перед нею. 

— Августа Ле Досьє, — промовив він. 

Його голос був низьким, холодним, але водночас глибоким, пронизаним незбагненним відлунням давньої сили. 

— Я обираю тебе. 

Ці слова пронеслися як удар молота. Августа спостерігала, як люди навколо них зупинилися, їхні погляди сповнені подиву і тривоги. Вона не могла повірити, що все відбувається так швидко. 

– Чому саме я? – запитала вона, намагаючись приховати емоції. 

– Тому що твоя сила мене вражає, і я відчуваю, що ти не така, як інші, – відповів Ервін, його погляд був серйозним, проте в ньому з’явилася м’якість. – Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною, але це лише початок нашої історії. 

Августа відчула, як її серце стрепенулося. Вона дивилася на нього, наче бачила його вперше. Він був не тільки могутнім драконом, а й чоловіком, який, здається, розумів її більше, ніж будь-хто інший. 

Але в цей момент на неї знову навалилося почуття обов’язку. Чи зможе вона бути з ним, знаючи, що її батько вже уклав угоду? Чи буде вона щасливою в шлюбі з істотою, яку всі бояться? 

– Августа! – закликала її мати, знайдені Дексан і Вінстон, які гасали по залу, розбурхані, як завжди. Міневра Ле Досьє, намагаючись зупинити їх, кинула розгублений погляд на доньку. 

Завершення вечора було вже близько, але для Августи все тільки починалося. Два світи, дві долі, які стикалися в одну мить, і вона не знала, що обрати. 

— Відтепер ти належиш мені. 

Щось у його словах змусило її шкіру вкритись мурахами. 

Чи це був вирок? Чи… обіцянка? 

У той момент вона зрозуміла – усе її життя змінилося назавжди.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍