Читати книгу - "Атлантида: Відродження імперії, Марті"

Сцена 2: Атлантида, поява Лейна

- **Місце**: Атлантида, 1920 рік  

- **Опис**: Атлантида процвітає під правлінням Кіди. Її брат Лейн повертається після довгої відсутності, здається добрим і щирим, але таємно планує захопити владу, використовуючи Кристал. Кіда радіє його поверненню, але починає підозрювати, що він щось приховує.  

- **Мета**: Показати відроджену Атлантиду, представити Лейна як харизматичного, але підступного лиходія, створити інтригу й натякнути на його темні наміри.  

- **Емоція**: Радість від возз’єднання, змішана з напругою й підозрою. 

#### 

Діалог і дія 

*Камера пливе над Атлантидою — місто сяє під куполом, відбудовані храми й вежі переливаються в світлі Кристала, що висить у центрі. Люди працюють, діти граються, фонтани дзюрчать. Камера опускається до палацу — величної споруди з блакитного каменю. Кіда стоїть на балконі, у легкій броні, із посохом у руці, дивиться на свій народ. Поруч — Цар Касхекім, сліпий, сидить у кріслі, тримаючи стару руку на поручні.*  

- **Кіда** (усміхається, голос сповнений гордості): "Батьку, подивись... Ну, тобто... відчуй. Ми відродили Атлантиду. Кристал дає нам силу, і люди знову вірять у майбутнє."  

- **Цар Касхекім** (хрипло, але з теплом): "Я відчуваю, Кідо. Ти стала великою царицею. Твоя мати пишалася б тобою."  

*Кіда опускає очі, її усмішка тьмяніє.*  

- **Кіда** (тихо): "Я б усе віддала, щоб вона була тут. І щоб... ми не втратили стільки."  

- **Цар Касхекім** (серйозно): "Так, але будь обережна. Сила Кристала притягує ворогів. Я відчуваю... щось темне наближається."  

*Кіда киває, але її перебиває гудок із тунелю. Камера різко повертається — із темряви виходить Лейн, худий, у темному плащі, із кулоном на шиї. Його обличчя бліде, але очі палають хитрістю. Атланти, що працюють неподалік, зупиняються, шепочуться.*  

- **Атлант 1** (шепоче): "Хто це? Я його не знаю..."  

- **Атлант 2** (здивовано): "Він схожий на... Але ж ні, це неможливо."  

*Кіда напружується, її рука стискає посох. Лейн піднімає голову, усміхається, його голос м’який, але пронизливий.*  

- **Лейн** (з теплом): "Сестро... Я повернувся."  

*Кіда завмирає, її очі розширюються. Камера фокусується на її обличчі — суміш шоку й радості.*  

- **Кіда** (шоковано, голос тремтить): "Лейн? Ти... Ти живий? Як це можливо?"  

*Лейн підходить ближче, знімає кулон із шиї, простягає його Кіді. Це маленький кристальний кулон у формі риби — той самий, що був у їхньої матері.*  

- **Лейн** (усміхається, його голос ніжний): "Я зберіг його. Пам’ятаєш, як ми гралися разом? Ти була зовсім малою, але завжди намагалася вкрасти його в мене."  

*Кіда бере кулон, її пальці тремтять. Вона торкається його, і спогад спалахує в її очах.*  

- **Кіда** (зворушено, шепоче): "Я думала, ти загинув... Батько сказав, що ти пішов. Що сталося?"  

- **Лейн** (сумно, опускає очі): "Він вигнав мене, Кідо. Я зробив помилку... Але я повернувся, щоб допомогти. Я так довго був сам."  

*Кіда кидається до нього, обіймає. Лейн обіймає її у відповідь, але камера фокусується на його очах — холодних, хитрих, із ледь помітною усмішкою.*  

- **Цар Касхекім** (хрипло, напружений): "Лейн... Я відчуваю твій запах. Чому ти повернувся?"  

- **Лейн** (вклоняється): "Щоб виправити минуле, Царю. Я хочу допомогти Атлантиді."  

*Касхекім мовчить, його обличчя напружене, але Кіда усміхається, тримаючи Лейна за руку.*  

- **Кіда** (радісно): "Ходімо, брате. Я покажу тобі, що ми збудували."  

*Камера слідує за Кідою й Лейном, які йдуть через місто. Атланти дивляться на Лейна з цікавістю й підозрою. Лейн зупиняється біля зламаної машини, що качає воду, і швидко лагодить її, використовуючи маленький артефакт із кишені.*  

- **Атлант 3** (здивовано): "Він знає наші технології... Хто він?"  

- **Лейн** (усміхається, простягає артефакт атланту): "Візьми, це допоможе. Я багато чому навчився за ці роки."  

*Кіда дивиться на нього з гордістю, але її погляд падає на артефакт — він схожий на уламок Кристала.*  

- **Кіда** (тихо): "Де ти взяв це, Лейне?"  

- **Лейн** (невимушено): "Знайшов у подорожах. Це лише інструмент, сестро. Я хочу допомогти."  

*Вони йдуть далі, Лейн роздає дітям маленькі світні камені, які він дістає з сумки. Діти сміються, але Кіда помічає, що камені слабо пульсують, як Кристал.*  

- **Кіда** (шепоче до себе): "Це не просто камені..."  

*Камера показує, як Лейн відходить убік, дістає ще один уламок Кристала, дивиться на нього з жадібністю.*  

- **Лейн** (до себе, тихо): "Скоро, сестро. Скоро я зроблю нас досконалими."  

*Ніч в Атлантиді. Кіда стоїть біля Кристала в храмі, дивиться на нього. Лейн пробирається до храму, його кроки безшумні. Він торкається Кристала, його очі спалахують блакитним. Камера наближається до його обличчя — він шепоче.*  

- **Лейн** (захоплено, до себе): "Ти зробиш нас досконалими... Я відбудую справжню Атлантиду. Без слабкостей, без помилок."  

*Кристал пульсує, але Лейн різко відступає, ховає уламок у кишеню. Камера повертається — Кіда стоїть у дверях, її погляд напружений.*
  
- **Кіда** (холодно): "Що ти робиш, Лейне?"  

- **Лейн** (усміхається, невимушено): "Просто... згадую минуле, сестро. Кристал — це наша спадщина, правда?"  

- **Кіда** (пильно дивиться): "Так. Але він і наше прокляття. Що ти ховаєш, брате?"  

*Лейн підходить до неї, кладе руку на плече, його голос м’який, але в очах — холод.*  

- **Лейн** (тихо): "Нічого, Кідо. Я тут, щоб допомогти. Довіряй мені."
  
*Кіда киває, але її обличчя залишається напруженим. Камера від’їжджає, показуючи Кристал, що слабо пульсує в темряві.* 

--- 

### 

Нотатки до сцени 

- **Емоція**: Сцена передає радість возз’єднання Кіди й Лейна, але поступово додає напругу через підозри Кіди й таємні дії Лейна. Атлантида показана як жива й відроджена, що контрастує з темними намірами Лейна.  

- **Діалоги**: Кіда — тепла, але обережна, Лейн — харизматичний і хитрий, Касхекім — мудрий і підозрілий. Діалоги Лейна мають подвійний сенс, що підкреслює його підступність.  
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍