Читати книгу - "Демони війни , Лео Нур"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Майор міліції, розглядаючи ТТ , курив папиросу. Темна кімната , яскрава лампа, за якою ледве виднілися обличчя.
- Влип ти хлопче…- почав було міліціонер , але відразу був перебитий.
Не хлопче. А гвардії лейтенант.
- Ой ой ой. - загасивши недопалок , взяв документи.
Коли через хронічно забитий ніс , дійшов запах трофейних паперос, хлопця унесло далеко.
- Петро - повернув голову ліворуч - береш чатового. Тарас з ППШ на прикритті. Іван - він дістав клинок - за мною.
Повзучи група , невидимими тінями в нічному мороку , підповзла до ворожих позиції. Одна з тіней відділилася. Блиск холодного металу, і гостра сталь обірвала життя закунявшого чатового.
Два розвідники , з ножами на по готові, увірвалися в бліндаж. Наче передчуваючи лихе , хлопчина поклав руку на руків'я ТТ.
Увірвавшись в бліндаж, і тут же почув постріли. Доля секунди,поки очі від темряви ночі звикнуть до електричного освітлення і все.
Випадок. Збіг , або ж доля. Хлопець не знав як назвати, як пояснити те ,що саме цієї ночі щеголюватому ад'ютантові ,припекло почистити свого Вальтера? Він не міг пояснити як? Як так співпало , що цей виродок закінчив його збирати , саме в той момент, коли Іван першим увірвався у бліндаж?
Не пізніше, коли б смертоносний шматок металу був би ще розібраний. Не раніше, коли б уже просто лежав би в кабурі. А саме в той момент , коли вистачило одного різкого руху , одного доторку до спускового гачка . І все. Товариша що поряд вже нема.
Почувши постріл, хлопець вихопив свій пістолет, і з однієї обойми поклав всіх хто був там. Підбігши до столу, він швидко згріб в речмішок карти , журнали , документи.
Вибігаючи назад , він мимохідь , поглянув на тіло в маскувальному халаті. Куля потрапила точно в лоб. Розвідник побіг далі, під акомпанемент автоматних черг. А чорнявий хлопчина, який переправив свої шістнадцять на вісімнадцять, так і лишився в бліндажі…
- Ти тут?- з полону минулого вирвав голос міліціонера.
- Т т так- прийшов він з себе.
Хлопець навіть і не помітив , як майор підійшов до нього,зі склянкою води. Взявши її з рук , він почав жадібно пити рідину. Висушив стакан , повернув його.
Підсунувши , підсунув папір і металеве перо з чорнильницею.
-Пиши.
Хлопець був не в тому стані аби пручатися , того скорився.
- Я - почав правоохоронець Яків Філімонович Філін , знаходячись у своїй відпустці , прогулюючись містом , знайшов пістолет системи ТТ…
Військового аж пересмикнуло.
- Пиши , пиши- вів далі міліціонер- Направляючись в органи міліції, для здачі зброї, зіштовхнувся з озброєними бандитами. Для збереження життя і здоров'я людей довкола, був змушений застосувати знайдену зброю. Число , підпис.
- Дописав? Чудово. - правоохоронець взав листок паперу. Потрусивши його , аби чернило висохло , сказав:
Думаю цього вистачить , аби закрити справу. Проте нерви потріпають тобі хлопче.
Як розділ? Пишіть про свої враження
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Демони війни , Лео Нур», після закриття браузера.
