Читати книгу - "Scrum"

жаль, над кожним нашим зусиллям, безумовно, тяжіє відчуття смертності. Ми знаємо, що часу в нас небагато. То чи не є найбільшим злочином його марнувати? Треба діяти! Ось що пише Марвелл із цього приводу:

Отож, хоча нам сонце не припнути,

Ми поганяти можемо його[21].

Але як це зробити? Легко кричати з трибуни: «Carpe diem!» («Лови день!»), надихаючи натовп, але як це здійснити на практиці? Великий обсяг роботи наказує людям просиджувати за нею, зіщулившись, цілими днями. «Не думайте про зовнішній світ, – утовкмачують нам наші боси. – Забудьте про своїх дітей, серфінг чи навіть обід. Просто працюйте, більше й більше, і буде вам винагорода. Ви отримаєте це підвищення. Оформите цей продаж. Завершите цей проект».

Хоча я не маю нічого проти підвищень, продажів чи проектів, фактом є те, що люди працюють таким чином просто жахливо. Ми погано зосереджуємось, просиджуємо в офісі значно довше, ніж потрібно, й абсолютно не вміємо оцінювати тривалість виконання завдань. Я говорю про всіх людей – саме так ми з вами живемо.

Коли я засів за розробку Scrum, то не мав наміру створити якусь нову «процедуру». Я просто хотів зібрати докупи всі дослідження, що проводилися десятиліттями, і відтворити умови найкращої роботи людей. Я прагнув об’єднати найкращі практики та поцупити всі кращі ідеї, які лишень знайду. Незадовго до першого справжнього запуску Scrum в Easel у 1993 році я працював у компанії всього за кілька кварталів від медіа-лабораторії МТІ, поцупивши звідти ідею, яка стала основою Scrum, – ідею спринту.

Спринт

На початку 1990-х років ця медіа-лабораторія пропонувала велике різноманіття нових продуктів. То був час зародження всесвітньої павутини, і вони розробляли геть усе – від роботів до електронних чорнил, що відкривають читачам електронних книг нові можливості кодування звуку. То був дивовижно стрімкий час, і я часто брав до себе на роботу студентів із цієї лабораторії, бо вони були переповнені ідеями й мали надзвичайну здатність створювати чудові речі, і то швидко.

Своєю швидкістю вони завдячували політиці медіа-лабораторії щодо всіх її проектів. Кожні три тижні всі команди повинні були демонструвати своїм колегам, над чим вони працюють. Демонстрації були відкритими, і прийти на них міг будь-хто. А якщо демонстрація виявляла, що проект не працює або з якихось причин не годиться, керівництво лабораторії його згортало.

Це змушувало студентів швидко розробляти повністю відповідний вимогам продукт і, найважливіше, отримувати негайний відгук на нього.

Подумайте про багато проектів, над якими працюєте ви. Переконаний, що ви рідко отримуєте на них відгуки до самого завершення – а на це можуть піти місяці та навіть роки. Ви можете місяцями рухатись у зовсім неправильному напрямку і не підозрювати про це. Це забирає величезні шматки вашого життя, які не закінчуються нічим. У бізнесі ж це може означати різницю між успіхом і провалом. Я постійно бачу, як це відбувається: компанія витрачає роки на проект, що здавався чудовою ідеєю, коли працівники його тільки почали, але на той час, як вони закінчили, ринок абсолютно змінився. Чим скоріше ви презентуєте продукт клієнтам, тим швидше вони зможуть вказати вам на можливі невідповідності.

Отже, я запустив перший Scrum в Easel і сказав генеральному директорові, що не збираюсь показувати йому великі й детальні діаграми Ґантта, які ми обидва вважаємо хибними.

– Чудово, – відповів він. – Що ж тоді ви збираєтесь мені показувати?

– Щомісяця я демонструватиму частину програмного забезпечення, яке працює. Не щось незрозуміле, що запрацює лише в самому кінці. Не якийсь там фрагмент архітектури. Частину програмного забезпечення, яке клієнт дійсно зможе використовувати. Повністю готову та впроваджену функцію.

– Гаразд, – сказав він. – Робіть це.

Отак моя команда почала практикувати спринти. Ми назвали їх так, бо ця назва асоціюється з інтенсивною роботою. Ми збирались повністю виконувати поставлене завдання за короткий період, а потім зупинятися й дивитися, чого досягли.

Хочу розповісти вам про «Команду WIKISPEED» – групу, засновану людиною із чудовим прізвищем Джо Джастіс (це прізвище означає «справедливість»). Вони виготовляють машини. Автівки, які витрачають літр пального на 40 км, майже не забруднюють повітря, мають п’ять зірочок за рейтингом безпеки, розганяються до 225 км/год і коштують дешевше за Camry. При цьому WIKISPEED постійно покращує свої транспортні засоби. Якщо ви хочете купити один із них, сплатіть двадцять п’ять штук через сайт wikispeed.com, і вам приженуть автівку протягом трьох місяців. І для цього вони використовують Scrum. Подібно до багатьох найкращих команд у наш час, вони працюють за принципом однотижневих спринтів. Щочетверга вони сідають усі разом і проглядають так званий беклог спринту – перелік завдань, які потрібно виконати, від розроблення дизайну нової панелі приладів до тестування сигналів повороту. Вони розставляють у цьому переліку пріоритети, а потім кажуть: «Гаразд, з огляду на цей перелік, скільки речей ми можемо зробити цього тижня?» І під «зробити» вони мають на увазі «завершити» – повністю. Ці нові функції працюють. Автівки їздять. Кожного тижня. Кожного спринту.

Зазирнувши до лігва «Команди WIKISPEED» на півночі Сіетла в один зі звичайних четвергів, можна побачити те, що зветься «організований хаос» – його і являє собою автомайстерня. Скрізь валяються інструменти, болгарки, електронне начиння, кріплення та гайкові ключі. ЧПУ-роутер у кутку третього боксу поряд із напівзібраною рамою автомобіля. Верстати для свердління та гнуття металу сидять поруч, наче цуценята, які прагнуть, щоб з ними погрались. У день, коли ми там були, над рамою висіло фото людини, яка купувала ту автівку, – Тіма Маєра. Він любить лазити по горах, чипси та сидр. Він не любить не знати, що відбувається, або не мати варіантів. У вихідні шукайте його за містом, а ввечері кожного понеділка – на танцях у таверні «Трактор».

Спереду, в першому боксі, стоїть перша машина, зібрана «Командою WIKISPEED», – автівка, що брала участь у змаганнях із призовим фондом у десять мільйонів доларів для машин з найменшою витратою пального на 100 миль. Вона тоді ввійшла в першу десятку, залишивши позаду понад сто конкурентів з великих автомобільних компаній та університетів. У результаті її запросили на Детройтський автосалон-2011 і виставили в першому ряду між «Шевроле» і «Фордом». Сьогодні ця автівка слугує команді стендом для випробування нових ідей.

Біля неї встановлено майже чотириметрову лекційну дошку, що тягнеться на всю ширину майстерні. На ній ви знайдете десятки й десятки стікерів – одного з основних атрибутів Scrum. На кожному із цих яскравих кольорових клейких папірців записано якесь завдання, що має бути виконане: