Читати книгу - "Знаменитий детектив Блюмквіст"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Еге ж, свою ми теж там купили, — згадала Єва-Лотта.
— Мерщій відчиняйте! — нетерпеливився Калле. Андерс узявся за вічко. Та коробка була замкнена.
— Цікаво, чи в них усіх той самий ключ?
Він схопив ключа, що на шнурочку висів у нього на шиї.
— О, швидше! — підганяла Єва-Лотта.
Калле сопів, немов щойно здолав високу гору. Андерс засунув ключа в шпарку й покрутив ним. Замок подався.
— О! — вигукнула Єва-Лотта. І як Андерс підняв вічко, додала: — Ви тільки гляньте. Немов у казках з «Тисячі й однієї ночі»!
— То он які вони, ті смарагди й платина! — шанобливо сказав Калле.
У коробці було все, про що писалося в газеті: брошка, й каблучки, й браслет, і розірване намисто з перлин, таких самих, як знайшов Калле.
— Сто тисяч крон! — прошепотів Андерс. — Аж лячно стає!
Єва-Лотта перебирала в руках коштовності. Вона взяла браслет і почепила собі на зап'ясток, брошку з діамантами пришпилила на свою ситцеву сукенку, а на кожний палець наділа по каблучці, тоді стала перед маленьким віконцем, що крізь нього в підземелля просякало денне світло. Самоцвіти на ній заграли всіма барвами.
— Ох, як гарно! Правда ж, я схожа на королеву? От якби мені хоч одну-однісіньку каблучку!
— У жінок одне в голові, — завважив Андерс.
— Ну, годі вже, — мовив Калле. — Нам не можна гаятись тут. Уявіть собі, що раптом перед нами вродиться дядько Ейнар — прийде викопати коробку. Це однаково що здибати бенгальського тигра, хіба ні?
— Я б волів тигра, — сказав Андерс. — Але дядько Ейнар не зважиться вийти з хати, ви ж самі знаєте. Бо Крук і Редіг чигають на нього.
— У кожному разі, нам треба зразу ж піти в поліцію, — сказав Калле.
— У поліцію? — невдоволено спитав Андерс. — Навіщо вмішувати поліцію, коли в нас усе так гарно почалося?
— Це тобі не війна Троянд, — розважно сказав Калле. — Зволікати не можна. Адже ти сам знаєш, що злодіїв треба арештувати.
— А може, ми самі заманимо їх у пастку, а тоді скажемо поліції: мовляв, будь ласка, ось вам три чудові злочинці, ми їх спіймали!
Калле похитав головою. О, скільки разів знаменитий детектив Блюмквіст власноручно знешкоджував небезпечних злочинців цілими десятками! Проте знаменитий детектив одне, а Калле — зовсім інше. До того ж Калле часом був розважний і розумний хлопець.
— Ну, як знаєш.
Андерс неохоче визнав авторитет Калле в кримінальних справах.
— Якщо так, — озвалася Єва-Лотта, — то ходімо до Б'єрка. Нехай нам він поможе, більше ніхто. Тоді, либонь, його підвищать на службі.
Андерс позирнув на перекопану долівку.
— А що робити з оцією грядкою? Посадимо картоплю чи все знову затопчемо?
Калле вважав, що найкраще затерти всі свої сліди.
— Але поспішаймо, — мовив він. — Якось воно моторошно мати з собою коробку зі стома тисячами крон. Я б хотів якнайшвидше ушитися звідси.
— А що робити з коробкою? — спитала Єва-Лотта. — Не можна ж нести її на очах у всіх. Та й де потім сховати?
Порадившись трохи, діти вирішили, що Андерс віднесе коштовну коробку в штаб Білої Троянди на горище й сховає там, а Калле і Єва-Лотта тим часом підуть шукати поліцая Б'єрка. Андерс скинув сорочку й загорнув у неї коробку. Він так і пішов, несучи в одній руці лопату, а в другій згорток.
— Всі неодмінно подумають, що я ходив копати черв'яків, — з надією в голосі сказав він.
Калле замкнув двері.
— Про одне я тільки шкодую, — мовив він.
— Про що? — спитала Єва-Лотта.
— Що ми не побачимо дядькового Ейнарового обличчя, як він прийде по коробку.
— О, за це б я заплатила двадцять п'ять ере! — відповіла Єва-Лотта.
У поліційній дільниці панував лад і спокій. Якийсь поліцай сидів собі й розв'язував кросворд, наче в світі не відбувалося ніяких злочинів. Однак Б'єрка не було.
— Можна бачити поліцая Б'єрка? — спитав Калле й чемно вклонився.
— Він у службовому відрядженні й повернеться аж завтра. А ти мені не підкажеш міфологічне чудовисько з шести літер?
Поліцай кусав олівця й дивився на Калле.
— Ні, я прийшов сюди в зовсім іншій справі, — відповів Калле.
— Еге ж, Б'єрк буде завтра. А жінку-вояка з восьми літер?
— Єва-Лотта, — мовив Калле. — Якраз вісім літер. Дякую, до побачення. Ми прийдемо завтра!
Калле потяг за собою Єву-Лотту.
— Хіба можна розмовляти про поважні речі з диваком, що цікавиться тільки міфологічними чудовиськами! — мовив він.
Єва-Лотта була такої самої думки. Вони вирішили, що нічого не станеться, коли почекати з поліцією до завтра. Адже дядько Ейнар, напевне, цілий-цілісінький лежить собі в постелі.
— А он і Крук стоїть коло годинникової майстерні, — прошепотів Калле. — Ти колись бачила таку пику?
— Дивно, що злодії пильнують один одного, — мовила Єва-Лотта. — Наче в приказці: «Праведникові янгол сон стереже»!
Калле помацав м'язи на руці.
— Але завтра, Єво-Лотто, завтра почнеться смертельна боротьба.
12
Уже зранку заповідалося на велику спеку. Левкої на грядці в пекаря посхиляли голівки. Вітер ані кивав, і навіть кицька Тусе воліла сидіти в затінку веранди, де Фріда квапливо накривала стіл до сніданку.
Єва-Лотта вбігла ще в нічній сорочці, з пружками від подушки на щоці.
— Ви не знаєте, Фрідо, чи дядько Ейнар уже встав?
Фріда таємниче відповіла:
— Краще спитай, чи він лягав! Так, так! Кажу тобі, Єво-Лотто, що пан Ліндеберг цієї ночі зовсім не лягав спати.
Єва-Лотта витріщила очі.
— Що? Звідки ви знаєте?
— Знаю, бо допіру носила йому окропу голитися. Кімната порожня, а ліжко як я вчора постелила, коли він вийшов, так і стоїть. Адже ввечері йому стало краще.
— Він учора ввечері виходив кудись? Як я вже спала?
— Авжеж! Очевидно, через того листа, що я принесла. О Боже, я забула за сіль і цукор!
— Якого листа? Почекайте, Фрідо, про якого листа ви кажете? — Єва-Лотта схопила Фріду за руку.
— Яка ж ти страшенно цікава, Єво-Лотто! Я не знаю, що то за лист, бо чужих листів не читаю. Просто коло хвіртки стояли якісь два чоловіки, як я ходила вчора ввечері по молоко. І попросили мене передати панові Ліндебергові листа, а я, звісно, й передала. Тоді він миттю видужав. Ось як воно було.
За хвилю Єва-Лотта вже була одягнена, а ще за хвилю прибігла до Калле. Андерс теж уже прийшов.
— Що робити? Дядько Ейнар зник! А ми ж його не заарештували!
Звістка вразила хлопців, як атомна бомба.
— Я так і знав, — промурмотів Андерс. — Немов та щука весною, пам'ятаєте, що спіймалася
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Знаменитий детектив Блюмквіст», після закриття браузера.