Читати книгу - "Джордж і корабель часу"

за вікном щось промайнуло. Він підбіг до вікна, але те «щось» уже зникло. Хлопець потягнув за вхідний люк, але той, схоже, був герметично зачинений.

— Що ти побачив за вікном? — запитала Геро.

— Білого коня, — відповів Джордж.

Невже він зовсім звар’ював?

— Але в нього на носі... еммм... довгий ріг.

— Е, та це ж бульбашковий єдиноріг! — радісно вигукнула Геро.

— Але єдинорогів не буває! — заперечив Джордж.

— Неправда, бувають! — сказала Геро.

— Єдинорогів не існує! — вперто повторив Джордж. Він дуже пізно прокинувся, нічого не снідав, і його все це уже почало дратувати. — Це міфічні тварини. З легенд! Вони несправжні. То був просто кінь з великою штукою на носі, а не реальний єдиноріг.

— Ні, реальний! — вигукнула Геро. — Я питала про це Емпі, й він розповів мені правду про єдинорогів.

— Ну і? — запитав Джордж.

— Єдинороги вимерли перед Великим розколом, — сказала Геро. Її очі блищали, але голос звучав невпевнено, так ніби вона переконувала сама себе. — Люди так занедбали планету, що єдинороги вимерли, бо вони дуже чутливі. Їм стало дуже сумно від того, до чого докотився світ. Це їх і вбило.

— Ти хочеш сказати, що єдинороги померли, бо їхні серця були розбиті? — вражено перепитав Джордж.

Навіщо Емпірей намолов Геро таких нісенітниць?

— Так, єдинороги все беруть близько до серця, — шморгнула носом Геро. — Принаймні так мені про них розповідали. Вони настільки чутливі створіння, що вимерли і змогли ожити аж після Великого розколу, коли — як, е-м-м, усі знають — Трелліс Дамп (ох, хай він живе довго і щасливо!) знову повернув Едему його велич.

Вона замовкла.

— Але ж це неправда, Геро! — випалив Джордж. Він більше не міг мовчати. — Це все дурниці! Едем ніякий не найкращий зі світів! Він жахливий. Найгірший з усіх світів! Усі навколо тобі брешуть!

Він уже підготувався до того, що дівчинка зараз розплачеться, але її реакція його здивувала.

— Але навіщо їм це? — запитала Геро. — Для чого їм мене обманювати?

— Ну... — Джордж розгубився.

— Ну ж бо, скажи мені правду про щось, чого я не знаю, — стояла на своєму Геро. — Тільки доведи, що ти не брешеш. Інакше я тобі не повірю.

«Геро не така вже й наївна», — подумав Джордж.

— Добре, — відповів він. — Хочеш правду — маєш. Я не з Потойбіччя. І я не біженець...

Він на хвилю замовк.

— Я — космічний мандрівник, — сказав хлопець.

Він не знав, чи його рішення сказати Геро правду було геніальним, чи, навпаки, могло обернутися катастрофою.

— Космічний мандрівник? — Геро здивовано звела брови. — А звідки... саме?

— Звідти, — Джордж тицьнув пальцем догори.

— Звідти? — Геро розгубилася, а потім налякано перепитала: — Звідти?! Ти хочеш, щоб я повірила, ніби ти прилетів сюди з космосу?

— Ага, — відповів Джордж.

— Ти прилетів з космосу? — недовірливо вигукнула Геро. — На чому, цікаво?

— На космічному кораблі, — сказав Джордж. — Ось чому коли ми познайомились, я був у скафандрі.

— Не у скафандрі! — заперечила Геро. — А в спортивному костюмі, як і я!

— Ні! — мовив Джордж. — То був справжній скафандр!

— Я тобі не вірю, — сказала Геро, хоча його історія явно її зацікавила. — Але розповідай далі.

— Я покинув Землю на космічному кораблі разом зі своїм роботом Бульцманом, і ми перелетіли з ним через Всесвіт. Ми не збиралися так далеко летіти, але ніяк не могли розвернути корабель. За якийсь час корабель сам вирішив повернутися на Землю, тому ми тут. Але виявилося, що ми перестрибнули в...

— Зачекай, — Геро виставила долоню вперед. — Але ви ніяк не могли прилетіти з космосу.

— Чому? — запитав Джордж. — Я знаю, що це звучить трохи дивно, але...

— Та ні, справа не в тому, — сказала Геро, — хоча це дійсно дивно. Просто в космос ніхто не літає!

«Як це — “не літає”?» — подумав Джордж.

— Космічні подорожі заборонили! — продовжувала дівчинка. — Вони незаконні. У космос ніхто не літає. Колись літали, але потім виявилося, що це даремна трата грошей, за які можна було б зробити нашу планету ще гарнішою. Усі польоти скасували, і тепер ніхто не має права літати в космос чи щось туди посилати. Тому там нічого нема. І точно ніяких кораблів, які збудували люди.

— Це неправда, Геро, — заперечив Джордж. — І взагалі — космічні дослідження мали велику користь!

— Та ні, це просто байки, у які мали всі вірити, — відповіла Геро. — А насправді це фейкові новини. Їх вигадали, щоб люди вважали, нібито наука на щось здатна.

Джордж був такий шокований, коли це почув, що аж відступив назад — просто Бульцманові на ногу.

— Ай! — мимоволі зойкнув Бульцман, хоча йому анітрохи не заболіло, бо ж у роботів нема больових рецепторів.

«Або пан, або пропав!» — подумав Джордж і сказав:

— Геро, я не просто прилетів з космосу. Я прибув із минулого. Пролетів крізь час. Колись я розкажу тобі всю історію.

Геро витріщилася на нього.

— Що? — перепитала вона. — Ти пролетів крізь час?

— Мій корабель летів