Читати книжки он-лайн » Сучасна проза 📚📝🏙️ » HHhH. Голову Гіммлера звуть Гайдріх, Лоран Біне

Читати книгу - "HHhH. Голову Гіммлера звуть Гайдріх, Лоран Біне"

79
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 86
Перейти на сторінку:
стихнуть свист і вигуки обурених парламентарів.) Ми опинилися посеред катастрофи небаченого масштабу. Шлях до гирла Дунаю, шлях до Чорного моря відкрито. Усі країни Центральної Європи і басейну Дунаю буде втягнуто в широку сферу нацистської політики, що йде з Берліна. І не думайте, що цим усе закінчиться. Це лише початок…»

Трохи згодом Черчилль узагальнює все ним сказане у безсмертному хіазмі: «У вас був вибір між війною і безчестям. Ви обрали безчестя, а тепер матимете війну».

71

Лунає дзвін, лунає зради дзвін

Хто ті, що в нього подзвонили?

Це мила Франція і вірний Альбіон.

А ми їх так любили.

Франтішек Галас

72

«Переступивши через напівтруп зрадженої нею нації, Франція повернулася до белоту[18] й Тіно Россі[19]».

Монтерлан[20]

73

Дві великі західні демократії відступили перед нахабними домаганнями німців, Гітлер може святкувати. Але натомість він повертається до Берліна у вкрай поганому гуморі, лаючи Чемберлена:

— Цей тип не дав мені ввійти в Прагу.

Справді, що фюрерові кілька гір? Змусивши чехословацький уряд поступитися, дві боягузливі нації, Англія і Франція, на якийсь час позбавили німецького диктатора змоги досягнути своєї справжньої цілі: не просто відкраяти шматок від Чехословаччини, а «стерти її з карти», або ж, інакше кажучи, перетворити на провінцію Райху… Сім мільйонів чехів, шістдесят п’ять мільйонів німців… лише питання часу…

74

1946 року на Нюрнберзькому процесі представник Чехословаччини запитає Кейтеля, керівника німецького Генштабу:

— Якби західні держави підтримали Прагу, чи напав би Райх на Чехословаччину 1938 року?

На що Кейтель відповість:

— Звісно, ні. Ми не були достатньо сильними військово.

Хоча Гітлер і скаженіє, але Англія і Франція розчахнули перед ним двері, від яких у нього не було ключа. І, цілком очевидно, зробивши йому таку ласку, підштовхнули до подальших дій.

75

Саме тут, у мюнхенській пивниці «Бюрґербройкеллер», усе й почалося рівно п’ятнадцять років тому. Але цього вечора у величезному приміщенні бару три тисячі людей зібралися не для того, щоб відзначити чергову річницю Пивного путчу. Промовці, змінюючи один одного, сходять на трибуну, і всі вимагають відплати: два дні тому в Парижі сімнадцятилітній єврей убив секретаря німецького посольства, прагнучи помститися за депортацію батька. Гайдріх на своїй посаді не може не знати, що втрата не дуже велика: секретар перебував під наглядом ґестапо через свої антинацистські погляди. Але такої нагоди не можна марнувати. Ґеббельс доручив йому масштабне завдання. Вечір у пивниці йде повним ходом, а Гайдріх тим часом надиктовує свої розпорядження: тієї ночі мають відбутися стихійні маніфестації. Усім поліційним підрозділам належить негайно зв’язатися з уповноваженими від партії та СС. Поліція не повинна стримувати маніфестацій. Єдине, про що потрібно подбати, — це вжити заходів для захисту життя і майна німців (наприклад, не слід підпалювати ті синагоги, вогонь із яких може перекинутися на сусідні будівлі). Торговельні приміщення й приватні будинки євреїв можна нищити, але не грабувати. Треба арештувати стільки євреїв, особливо заможних, скільки вмістять в’язниці. Після їхнього арешту належить негайно зв’язатися з відповідними концентраційними таборами і якомога скоріше відправити в’язнів туди. Розпорядження розіслано о 01.20.

Штурмові загони СА уже в дорозі, слідом за ними вирушають і есесівці. На вулицях Берліна і всіх великих німецьких міст товчуть на друзки вітрини єврейських крамниць, викидають меблі з вікон єврейських квартир, господарів б’ють, якщо не арештовують, ба навіть убивають. На вулицях валяються розламані друкарські й кравецькі машинки, а подекуди і піаніно. Погроми тривають усю ніч. Порядні люди затаїлися у своїх домівках, найбільш цікаві спостерігають за видовищем і не втручаються, вони наче мовчазні примари, і природу їхнього мовчання годі зрозуміти: прихильно вони ставляться до погромів, чи не схвалюють їх, чи не ймуть віри власним очам, чи, може, задоволені тим, що відбувається.

В одному з німецьких міст штурмовики грюкають у двері вісімдесятиоднолітньої пані. Відчинивши й побачивши їх, вона посміхається:

— Такі поважні гості в мене сьогодні з самого рання! — Але коли штурмовики наказують їй одягатися і йти за ними, пані сідає на канапу й заявляє: — Я не буду вдягатися і нікуди я за вами не піду. Робіть зі мною, що хочете.

Потім, коли вона повторює: «Робіть зі мною, що хочете», — старший штурмовик дістає пістолет і стріляє їй у груди. Пані відкидається на канапу. Штурмовик заганяє ще одну кулю їй у голову. Старенька падає з канапи й котиться підлогою. Але вона ще жива. Вона обертає голову до вікна й ледь чутно хрипить. Тоді старший стріляє втретє, просто в лоб, із відстані десяти сантиметрів.

В іншому місті штурмовик вилазить на дах сплюндрованої синагоги і, розмахуючи сувоями Тори, кричить:

— Підітріться цим, жиди!

А потім розкидає сувої, наче серпантин. Ось він, цей неповторний стиль.

У доповіді мера ще одного містечка можемо прочитати таке: «Акція, спрямована проти євреїв, пройшла швидко і без особливих труднощів. Унаслідок ужитих заходів одна єврейська пара кинулася в Дунай».

Усі синагоги палають, але Гайдріх своє ремесло знає: він уже наказав, щоб усі знайдені там архіви було перевезено до штаб-квартири СД. На Вільгельм-штрасе прибувають ящики з паперами. Нацисти обожнюють палити книжки, але не документи. Німецька хазяйновитість? Хтозна, чи не підтиралися штурмовики паперами з дорогоцінних архівів…

Наступного дня Гайдріх надсилає Ґерінґу першу таємну доповідь: поки що дати точну оцінку руйнуванням, яких зазнали єврейські крамниці й будинки, неможливо. Вісімсот п’ятнадцять знищених магазинів і сто сімдесят один спалений чи зруйнований житловий будинок — ці цифри відображають лише невелику частину справжнього масштабу погромів. Із вогнем пішло сто дев’ятнадцять синагог, ще сімдесят шість зруйновано дощенту. Арештовано двадцять тисяч євреїв. Відомо про тридцять шість убитих. Тяжкопоранених так само тридцять шість. Усі вбиті й поранені — євреї.

Крім того, Гайдріху повідомили про випадок зґвалтування: тут уже йдеться про порушення Нюрнберзьких расових законів, відповідно до яких винних буде затримано, вигнано з партії та віддано до суду. А ось тих, хто вбивав, чіпати не будуть.

Через два дні Ґерінґ скликає нараду в будівлі міністерства повітряного транспорту, щоб відшукати спосіб, як перекласти всі завдані збитки від погрому на євреїв. Адже, як йому повідомили представники страхових компаній, вартість самих тільки вітрин становить п’ять мільйонів марок (ось чому ці події згодом назвуть Кришталевою ніччю). Виявилося, що часто-густо власниками будинків, у яких євреї відкривали свої крамнички, були арійці, яким тепер треба все відшкодовувати. Про те, скільки ця операція коштуватиме,

1 ... 19 20 21 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «HHhH. Голову Гіммлера звуть Гайдріх, Лоран Біне», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "HHhH. Голову Гіммлера звуть Гайдріх, Лоран Біне"