Читати книгу - "Кохана мого боса, Iren"

- То ти продовжувати будеш? – спитав і озирнувшись, присів на землю,  опираючись спиною о кришталеву квітку. А що, якщо слухати довго то хоча б не стоячи. 

- Так... – він зітхнув і приземлився на моє коліно. – Зберігачі з’ явилось багато мільйонів років тому. Нас створив... – замислився, а потім махнув лапою, - Ти його не знаєш, але назвемо його, щоб зрозуміліше було… - знову зробив паузу, а потім кивнув самому собі, додав, - Вальтером. Вальтер був найсильнішим з усіх, але через деякі труднощі, почав втрачати свої здібності і щоб не втратити їх повністю в один слушний, або не дуже, час, створив талісман, який забрав всі його здібності собі. А потім, щоб не сумно було, і першого зберігача, але звісно то я перебільшив, бо…

Знову замовк. Виявляється це так дратує. Як я тоді з таким запальним характером це витримав. Схоже треба думки до ладу привести, а то після того закипаючого чайничка, треба ще встигнути остаточно охолонути, щоб він знову не випарував всю воду. І от я вже і забув, що він має продовжувати, але голос того Віара -мінус 10 років вивів мене з власних думок, повертаючи до слухання «цікавих історій».  

- Чесно і сам не знаю точно, але головний казав, для того щоб у випадку, якщо щось піде не так, хтось обізнаний зміг швидко все виправити. Та потім з часом, ми стали просто ходячою інструкцією.  У нас неодноразово змінювались власники і якщо в нашого власника була якась здібність, якої до цього в талісмані передбачено не було, то ця здібність копіювалась і наступні вже власники могли також їй користуватись. Але все ж таки талісман сам вирішує які здібності потрібні для того чи іншого власника. Так що сильно не радій. – промовив до мене і кивнув, мабуть, власним думкам, продовжив. - Коли ми з’являємось вперше, ми робимо такий швидкий урок користування талісманом і повідомляємо про можливості, які може використати власник. Це загалом 5-6 здібностей. Але ти у нас особливий. Тобі дісталось 3 здібності: вміння бачити емоції людей у вигляді кольорів, - він хотів продовжити, але побачив моє здивоване обличчя, пояснив, - Не хвилюйся, вчити які кольори до чого тобі не потрібно, ти так би мовити інтуїтивно будеш визначати, що це за почуття. Звісно це не просто так, а за допомогою талісману. Точніше завдяки тому, що він повністю з’єднаний з тобою. Тому тобі не потрібні додаткові якісь рухи або перетворення, щоб можна було викликати конкретну здібність. Також тобі дісталась ще здібність… Дуже рідкісна, бо специфічна.

- І що ж в ній такого «специфічного» ?

- Ну почнемо з того, що вона використовується лише один раз. І є незворотна. Також вона вимагає неабиякої відваги, бо не вірно використав її, ти вже не повернеш все як було. Але не хвилюйся. Її зазвичай використовують для того, щоб або побачити когось, або щоб стати знаменитим. Або щоб один день побути з коханою людиною. Останнє це взагалі рідкісна можливість, бо якщо так поставити задачу, то в тебе є лише 24 години, щоб побути з другою половинкою. Якщо коротко, то після закінчення відведеної доби все повертається до початкового моменту. Якщо були незнайомі, то такими і залишитесь. Але ти, як власник, будеш все пам’ятати, а друга людина буде вважати це сном. 

- Таке собі. 

- Я ж казав, що вона специфічна.  – потиснув плечима. – Хоча деякі і такому раді.

- Тобто, якщо я все вірно зрозумів, то це одноразова здібність, яка виконає будь-яке бажання, але з якимось обмеженням або незворотною дією?

- Саме так.

З гордістю підтвердив той Віар і вже майже продовжив, але в цей час, я почув як телефон задзвонив і ми різко опинились знову на моїй кухні.

- Що це було?

- Твій телефон. Ти наче його позбувся, а відчуття, що ми все ще в старому режимі працюємо.

Невдоволено пробурмотів і полетів в іншу кімнату. І чого це він? Це ж я не дослухав, а не він. Та часу розбиратись з ним не було, бо я вже встиг відповісти на виклик. З нашою «довжелезної» розмови з Вакулою, дізнався , що мені потрібно під’їхати до офісу, щоб завершити деякі справи. Та ми обоє знаємо, що то за справи. Перед самим виходом спитав у Віара чи піде він зі мною, але він відмахнувся. Ну не хоче, як хоче. Так хоч за будинком пригляне. 

- Добрий день. – промовив, проходячи в кабінет. Останній раз коли я тут був, мене закрили на ніч в квест будинку, а потім машину відібрали. І я просто сподіваюсь, що сьогодні не буде такого і я зможу потім спокійно зустрітись зі своєю коханою…

- Добрий, добрий. – промовив він з посмішкою, а мене наче переклинило. Що це з ним? Хтось вже встиг йому по голові чимось важким «доброго ранку» побажати чи він, коли вставав, нехило так шмякнувся об щось. Та ну його. Мої нерви мені дорожче. – Що з обличчям?

- Це моє питання. – швидко додаю

- Ти вже і так «зробив» своєю МОЮ кохану, - зробив акцент на цьому слові, він уважно подивився в мій бік, ніби очікуючи на мою реакцію. Щось я все таки не доганяю. Він знущається? – Так що залиш хоча б питання мені. - не прибираючи посмішки додає через невелику паузу. Все таки знущається

- Чого викликав? – відмахнувшись, вирішив перейти до суті.

- Почнемо з того де ти пропадав цілий місяць? Я звісно щиро дякую, але все ж таки?

- Не хочу питати чого раптом подяка від тебе, але я мав деякі невідкладні справи і закрив їх, повернувся до коханої. – зробив акцент на останньому слові, посміхнувся. Здається ми повертаємось до наших перших п’ять років знайомства. Я йому заяву, а він розриває. До речі, а де моя зава?

- Ти мені не зіпсуєш настрій.

- А з цього моменту більш розгорнуту відповідь надай. То ти мене зачиняєш у цьому квесті, то хочеш узнати де я пропадав, хоча у тебе завдяки цьому була можливість побути з Юстиною, - замовк, намагаючись зрозуміти його емоцію і взагалі, що відбувається. Але він ніяк не відреагував, хоча раніше, я вже знову опинився б в квест будинку, - то тепер не реагуєш на мої висловлювання щодо Юстини. Що з тобою друже? На сонці пересидів?