Читати книгу - "Тінь серед світла, Деріка Лонг"

Розділ 6

Оксана не могла зрозуміти, чому її серце тремтить кожного разу, коли вона думала про Мирослава. Вона почала відчувати, як її почуття до нього набирають обертів, як потік, який неможливо зупинити. Кожен його погляд, кожен дотик, кожна зустріч були для неї як кроки на шляху до чогось нового і важливого, чого вона не могла б і уявити раніше.

Вранці, коли Оксана сиділа в кафе з чашкою кави, її думки були лише про нього. Вона згадувала їхню останню зустріч: Мирослав, з його усмішкою, яка відразу заспокоювала її. Вони сиділи разом на балконі заміського будинку, дивилися на нічне небо, а його рука невидимо тримала її руку. Відчуття було таким, ніби всі зірки світу зібралися тільки для них двох. Усі її страхи і переживання, які досі були частиною її життя, зникали поруч з ним.

Ці спогади не покидали її, і Оксана відчула, як серце б’ється швидше від думки про нього. Вона закрила очі, намагаючись уявити його поряд — ту мить, коли його погляд зустрічається з її, коли все навколо ніби зникає, а залишається лише вони двоє.

Вона взяла телефон і набрала його номер. Її рука трохи тремтіла, коли вона натискала кнопку виклику. Оксана відчула, як серце стискається від хвилювання, і її думки миттєво почали переконувати, що, можливо, це не найкращий момент. Але її бажання почути його голос, знову відчути тепло його слів, було сильнішим за сумніви.

— Алло? — почувся його голос, який, як завжди, був трохи важким, але в той самий час спокійним і впевненим.

— Привіт, Мирославе, — сказала Оксана, намагаючись не видати хвилювання. — Це я, Оксана.

— Привіт, — його голос став м'якшим. — Як ти?

Оксана відчула, як її серце відтає від його простого запитання. Вона не могла пояснити, чому його голос завжди приносив їй таке відчуття спокою і безпеки.

— В мене все добре, — відповіла вона, хоча насправді серце билося так сильно, що їй здавалося, це чують навіть через телефон. — Просто подумала, що хотіла б поговорити з тобою.

Він замовк, і Оксана на мить відчула, як її слова звучать надто сміливо. Але його відповідь підтвердила її сподівання.

— Я теж хотів би поговорити з тобою, — сказав Мирослав, і це був момент, який змусив Оксану відчути себе важливою.

Вони продовжували розмовляти, і з кожним словом Оксана відчувала, як її серце все більше наповнюється теплом. Мирослав говорив про все — про дрібниці, які здавались важливими лише для них двох. Він згадував їхні прогулянки, момент, коли вони разом сміялися, а також моменти, коли між ними не було жодних слів, але їх погляди говорили все.

— Знаєш, я думала про тебе весь цей час, — сказала Оксана, коли пауза між ними стала занадто довгою.

— Я теж, — його голос був тихим, але впевненим. — І я дуже радий, що ти не забула про мене.

— Як я могла забути? — Оксана сміливо подивилася на своє відображення в дзеркалі. Вона відчула, як її губи розтягуються в усмішці, коли згадала їхній перший поцілунок. Це було щось більше, ніж просто фізичний контакт — це був момент, який перевернув усе її життя.

— Я хочу бути з тобою, Оксано, — його слова прозвучали як обіцянка. Вона не могла повірити своїм вухам. Відчуття тепла, яке вона відчувала після цих слів, було таким сильним, що її серце майже не витримало.

— Я теж хочу бути з тобою, Мирославе, — відповіла вона. Вона відчула, як її тіло наповнюється легкістю, коли ці слова вийшли з її уст. Це було не просто бажання, це було відчуття, яке вона більше не могла приховувати.

Після цієї розмови вони погодилися зустрітися, і Оксана відчула, як її серце виривалося з грудей від радості. Вона не могла дочекатися, щоб знову побачити його, відчути його погляд і доторк його рук.
Коли вони зустрілися наступного дня, Оксана побачила його — Мирослав був таким же, як завжди, але в його очах було щось нове. Це не був просто погляд сильної людини, це був погляд людини, яка відкривається іншій людині, і Оксана відчула, як її серце стискається від цього відкриття.

— Ти справжній, — сказала вона, коли Мирослав підходив до неї.

Він зупинився перед нею, і їх погляди зустрілися. Мирослав взяв її за руку, і вона відчула, як він м'яко притягнув її до себе. Його дотик був ніжним, але в ньому було стільки сили, що Оксана не могла стримати посмішку.

— Ти справжня для мене, Оксано, — відповів він, і їх губи знову зустрілися в поцілунку, ніжному, але пристрасному.

Цей поцілунок був для неї більше, ніж просто фізична близькість. Він був символом того, що вони знаходять один одного, що вони стають частиною життя один одного, незважаючи на всі труднощі і непередбачувані обставини.

Після поцілунку, коли вони стояли поруч, Оксана зрозуміла, що це почуття — це не просто захоплення, це не просто бажання бути з ним. Це було щось більше — це було справжнє кохання. І вона була готова віддати йому все, навіть якщо це означало пройти через складнощі та випробування.

— Ми подолаємо все разом, — сказала вона, і він лише кивнув, пообіцявши собі, що не залишить її однією.

Оксана знала, що попереду їх чекають труднощі, але з ним поряд їй не було страшно. Вони були готові разом пройти крізь усе, що їм підготувала доля. І ця впевненість приносила їй спокій.

 

Оксана відчувала, як її серце б’ється швидше, коли вона йшла поряд з Мирославом, рука в руці. Вони тільки що залишили ресторан, де провели тихий вечір, і тепер насолоджувалися тишею нічного міста. Вуличні ліхтарі кидали м'яке світло на тротуар, і лише їхні кроки порушували спокій. Все здавалося ідеальним, навіть не зважаючи на тінь, що стояла між ними — тінь таємниць.

— Ти дуже змінилася, Оксано, — раптом сказав Мирослав, розглядаючи її. В голосі його звучала теплоту, але в очах ховалася тривога. — Я все більше помічаю, як ти стаєш частиною мого світу.

Оксана посміхнулась і потягнула його за собою.

— Я теж це відчуваю, — відповіла вона. — Але часом мені здається, що в твоєму світі є багато чого, чого я не розумію.

Мирослав на мить зупинився, його погляд став серйозним. Він не відповів. Вони продовжили йти далі, але ця пауза не залишала її. Оксана не знала чому, але відчувала, що його мовчання приховує більше, ніж просте обговорення їхніх стосунків.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍