Читати книгу - "Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності"

від цього обов’язку, це прирівнюється до «повстання проти Бога»124. Утримання від статевого життя чоловіком іще чіткіше засуджується в Шулхан Арух, зводі законів XVI століття з текстом палестинського рабина Йосефа бен Ефраїм Каро і коментарями польського рабина Мойсея Іссерлеса. Каро стверджував: «Той, хто не бере участі у відтворенні, розглядається як убивця, як той, хто обмежує людську присутність на землі, та стане причиною того, що Бог залишить єврейський народ». Іссерлес продов­жив: «Хто живе без дружини, живе без благословення та без Тори й не повинен називатися людиною. Після одруження з жінкою всі гріхи спокутуються, як говориться в Книзі притч Соломонових: “Хто знаходить дружину, той знаходить щастя й отримує Божу милість”»125.

Незважаючи на фундаментальне переконання, що шлюб як інститут був заснований для запобігання блудові, Павло визнавав секс як обов’язок людей, які знайшли притулок у шлюбі для своєї похоті. Прийнятно для пари утримуватися від сексу в шлюбі, тільки якщо «це за взаємною згодою на певний час»126. Річ не лише у тім, що в одного з подружжя немає бажання, болить голова чи щось подібне. Зовсім навпаки. Необхідно віддати себе більш палкому партнерові, незалежно від ступеня бажання іншого: «Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так само як чоловікові дружина. Дружина не владна над своїм тілом, ним володіє чоловік; так само й чоловік не владний над своїм тілом, ним володіє дружина»127. Згідно зі старою іудейською традицією, жінка мала право на секс у рамках шлюбу. Це також означало, що дружина була владна над тілом чоловіка. Ця безпрецедентна традиція рідко наголошувалася пізніми християнами.

Хоча деякі отці церкви вважали, що людині не слід займатися сексом навіть у шлюбі, у середньовічному християнстві існувало розуміння, що справжній шлюб таки має містити секс. Канонічне право проводить відмінність між вступом у шлюб та консуммацію шлюбу статевим шляхом. Шлюб може бути легко розірваний, поки пара не мала статевого акту. Але після сексу їхній шлюб стає нерозривним. Тож перший шлюбний секс був актом із важливим юридичним і богословським підтекстом128. Ось чому існував звичай, за яким присутні на весіллі гості мали супроводжувати нареченого та наречену до шлюбного ложа й буквально дозволити їм лягти у нього, а священик мав у той час благословити ліжко. Подружжю зазвичай дозволялося здійснити консуммацію, після того як гості покинули кімнату129.

Навіть при тому, що католицька церква не продовжувала наполягати на обов’язковому шлюбному сексі, вона, як і раніше, ставила можливість вагінального сексу як необхідну умову. У католицькому канонічному праві вказано: «Якщо чоловік або жінка не мають змоги займатися сексом після укладання шлюбу, шлюб буде анульовано»130. Багато шлюбів були розірвані церквою після того, як жінка дізналася, що чоловік був імпотентом. Бразилець Хедір Антоніо де Бріто став жертвою менш відомих наслідків цього священного регулювання. У 1996 році де Бріто мав побратися з жінкою свого життя Елзімар Серафим. Проте за сорок днів до запланованого весілля де Бріто отримав відмову в дозволі на шлюб від католицької церкви, оскільки він пересувався в інвалідному візку, а отже, згідно з думкою церкви, не міг мати статеві зносини131. Інші інваліди були позбавлені католицькою церквою можливості брати шлюб з тієї ж причини132.

Більшість християн часто зазнавала загального соціального тиску, який спонукав їх брати шлюб, проте були часи, коли чинник обов’язку переважував. У XVIII столітті гернгутери (моравські брати) почали кидати жереб на шлюб. Вони вважали, що в такий спосіб давали Ісу­сові вирішити, хто і з ким повинен одружуватися133. Така практика збереглася серед гернгутерів, які іммігрували в данську Вест-Індію. Урешті-решт було вирішено, що цей звичай буде поширюватися лише на місіонерів. Остаточно він був скасований у 1836 році134. Іншої точки зору дотримується християнський рух мунистів на чолі з пастором Сан Мьон Муном, для яких поняття сексу як обов’язку дорівнювало гріхопадінню. Початковий план Бога полягав у тому, що Ісус мав не допустити гріхопадіння, одружившись, будучи гетеросексуально активним і створюючи у такий спосіб нове покоління людства, вільного від гріха. На жаль, Ісус був розп’ятий, перш ніж це сталося. Тому Бог послав преподобного Муна, щоб створити нове, безгрішне, покоління. Послідовники преподобного Муна бачили шлюб як обов’язок, і завдяки благословенню пастора ці шлюби можуть стати вільними від гріха. У багатьох випадках пастор сам визначав, хто з ким повинен брати шлюб, забезпечуючи тим самим божественне втручання від самого початку подружнього життя135.

Іслам поділяє іудейську традицію бачення шлюбу та шлюбного сексу як обов’язку. У Корані Бог закликає: «Одружіться на тих із вас, хто самотній, і тих, хто підходить вашим рабам і рабиням»136. Коли чоловік одружується, він зобов’язаний також займатися сексом. Якщо жінка скаржиться на стриманість чоловіка, він все одно повинен виконувати шлюбну повинність щонайменше рік137. Він також не може утримуватися від шлюбного сексу більше чотирьох місяців після шлюбу138. Якщо він продовжує уникати цього, пара має право подати на розлучення.

В індуїзмі головна роль жінки — вийти заміж, мати гетеросексуальні стосунки та народити дітей. Обов’язком молодих дівчат і вдів є сексуальна стриманість, зовсім протилежне стосується жінок, які досягли шлюбного віку. Шлюб є єдиним ведичним таїнством для жінок139, а отже, жінки, які утримуються від сексу та шлюбу, порушують одну з основоположних сексуальних концепцій індуїзму.

У індуїстів на чоловіка покладені різні обов’язки залежно від стадії життя. Коли чоловікові виповнюється 24 роки, уважається, що він досяг ідеального віку, щоб одружитися, прагнути плотських задоволень і матеріального благополуччя140. Коли чоловік уперше бере шлюб, він водночас перебирає на себе й обов’язок мати статеві стосунки. Закони Ману, наприклад, стверджують, що чоловік повинен займатися сексом із дружиною, якщо вона здатна народжувати, і завжди задовольнятися з нею141. Чоловік, який не підтримує статевих зносин із дружиною, коли вона має найбільші шанси завагітніти, підлягає засудженню142. Розмноження має першорядне значення, а народження сина практично гарантує людині місце на небесах143. Незважаючи на те що більшість сучасних індуїстів навіть не читали Закони Ману, зобов’язання бути сексуально активними та народжувати нащадків чоловічої статі досі зберігаються. Вважається за велике нещастя, якщо не вдалося зачати сина, який би запалив похоронне багаття, коли настане час.

Отже, поруч із тим, що існують релігійні переконання, за якими ми повинні в цілому утримуватися від статевих зносин, є також безліч релігійних ідеалів, які наполягають на зворотному — ми зобов’язані займатися сексом. У цьому світлі можна провести паралелі з іншими діями, яких від нас вимагали релігії: молитва, жертвоприношення або різні форми обрядів, такі