Читати книгу - "Емілі в пошуках веселки"

Але мріють про те всі дівчата, Та безсилі Олімп і Парнас.

Що ж, наступного року я стану випускницею. Минуть іще роки, і я матиму успішну кар’єру. О, я навіть насмілюся припустити, що одного дня вийду заміж.

— За Тедді? — спитала Емілі, перш ніж встигла саму себе зупинити. Мала би прикусити язика за мить до того як це ім’я з нього зірвалося.

Ільза подивилася на неї довгим гострим поглядом, який Емілі блискуче витримала з усією Мурреївською гордістю. Можливо, навіть неймовірно блискуче.

— Ні, не за Тедді. Тедді про мене ніколи навіть не думав. Я навіть сумніваюсь, що він взагалі думає про когось, окрім себе. Тедді баран, але він такий пихатий власник, Емілі, такий пихатий власник…

— Ні, ні! — обурено заперечила Емілі. Вона не могла слухати це.

— Добре, ми не сваритимемось через таке. Загалом, яка різниця? Він у будь-якому разі вже пішов з наших життів. Він має намір стати найкращим. У Монреалі його вважають страх яким талановитим. Він стане геніальним портретистом, якщо тільки позбудеться своєї старої звички надавати кожному портрету твого обличчя.

— Нісенітниця. Він не надає…

— Надає. Я спостерігала це безліч разів. Звісно, він це заперечує. Насправді я гадаю, що він робить це несвідомо. Мені здається, це пережиток якихось давніх неусвідомлених емоцій, виражаючись мовою сучасних психологів. Незбагненно. То, як я вже й казала, я маю на меті вийти заміж. Колись, коли мені вже набридне кар’єра. Зараз це звучить кумедно, але колись… Я вийду заміж продумано, так само як ти: щоб у мого обранця було золоте серце і повний срібла гаманець. Хіба ж не кумедно говорити про шлюб із чоловіком, якого ще навіть жодного разу не бачила? Цікаво, що ж він робить цієї самої миті? Голиться? Лається? Побивається через іншу дівчину? Байдуже, він усе одно одружиться зі мною. О, ми будемо такими щасливими! І ми з тобою навідуватимемо одна одну, будемо порівнювати наших дітей. Ти ж назвеш свою першу дівчинку Ільзою, правда, моя люба подруго? І… і яка ж це диявольська штука — бути жінкою, хіба ні, Емілі?

Старий Келлі, продавець бляшанок, який багато років був другом Емілі, також висловив свою думку про близький шлюб. Одне не давало старому Келлі спокою.

— Люба дівчино, чи це правда, що ти збираєшся за Горбаня Пріста?

— Чиста правда, — Емілі знала, що ніщо не змусить старого Келлі перестати називати Діна Горбанем, однак усе одно щоразу здригалася.

Старий Келлі почухав підборіддя.

— Надто ти ще необізнана у мистецтві життя, щоб виходити за когось, а тим паче за Пріста.

— А хіба це не ви всі ці роки дражнили мене через те, що я все не маю сталого залицяльника? — знічено спитала Емілі.

— Любе дівчатко, жарти жартами, але це вже не смішки. Не будь же зараз дурною, це важливо. Спинись на хвильку й поміркуй над цим. Неважко зав’язати міцного вузла, але розв’язати його буде не так просто. Я завжди застерігав тебе від шлюбу з Прістом. Вийшло удвічі безглуздіше, а я мав би запобігти цьому. Я мусив навчити тебе вийти за когось іншого, й біди не було б.

— Дін не такий як інші Прісти, пане Келлі. Я буду щасливою з ним.

Старий Келлі недовірливо похитав рудувато-сивою головою.

— Тоді ти станеш першою Прістівською жінкою після старої пані з Садиби. Але їй до вподоби були щоденні сутички. Тебе ж вони вб’ють.

— Ми з Діном не плануємо сутичок. Принаймні, не щодня, — Емілі ця розмова навіть трохи веселила. Похмурі прогнози старого Келлі не турбували її. Вона відчувала якесь пустотливе задоволення від того, що під’юджувала його.

— Не в тому випадку, якщо ти дозволиш йому вирішувати. А якщо не дозволиш, він лютуватиме. Усі Прісти завжди лютують, якщо не можуть чогось отримати. І він буде таким ревнивим, що ти ніколи не наважишся заговорити з іншим чоловіком. О, Прісти повністю підкорюють собі своїх дружин. Старий Аарон Пріст змушував свою дружину ставати на коліна, коли в неї було бодай крихітне прохання. Мій батько сам бачив це на власні очі.

— Пане Келлі, ви справді гадаєте, буцім котрийсь чоловік може змусити мене до такого?

Старий Келлі блимнув очима з досади на себе.

— Коліна Мурреївни справді трохи затверді для такого, — визнав він. — Але є й інші можливі ситуації. Чи відомо тобі, що його дядько Джим замість говорити завжди бурчав, а коли його дружина заперечувала йому, він казав їй: «Ти дурепа»?

— Але, можливо, вона справді була дурепою, пане Келлі.

— Можливо. Але хіба слід так казати? Я лише розповідаю тобі, щоб ти поміркувала над цим. А його батько, лютуючи на свою дружину, кидав у неї тарілки. І це чиста правда. Хоч старий диявол і каявся, коли знову був у гарному гуморі.

— Такі речі трапляються в кожному роді, — відказала Емілі. — А якщо щось подібне станеться і з нами, я впораюся з цим.

— Любе дівчатко, можуть скоїтись і страшніші речі, аніж кинута в тебе таріль або дві. З ними ти можеш упоратися. Але існують речі, з якими ти не зможеш дати раду., скажи мені, чи знаєш ти, — старий Келлі зловісно понизив голос, — що кажуть Прісти, втомившись від шлюбу з уже виснаженою жінкою?

Емілі відчувала провину, несвідомо посміхаючись панові Келлі однією з тих посмішок, які ніколи не схвалювала тітка Елізабет.

— Ви справді вважаєте, що я можу набриднути Діну? Я не красуня, пане Келлі, але йому зі мною цікаво.

Старий Келлі зробив глибокий вдих людини, готової здатися.

— Ну що ж, люба дівчино, у всякому разі маєш гарного ротика для поцілунків. Бачу, на це ти й покладаєшся. Але як на мене, то Господь підготував тебе для чогось іншого. У будь-якому разі, сподіваюся, всі ми будемо щасливими рано чи пізно. Але він таки знає забагато, цей Горбань Пріст, він