Читати книгу - "Великий вибух популізму. Як економічна криза змінила світову політику"

США захист. Трамп писав, що США «слід припинити платити за безпеку країн, які можуть собі дозволити захищатися самостійно». Трамп хотів, щоб країна могла вільно віддавати свої ресурси вдома на потребу «наших фермерів, наших хворих, наших бездомних». Під час кампанії 2016 року він повернувся до того самого постулату. «У НАТО є країни, які все отримують безкоштовно, — скаржився Трамп CNN. — Це вкрай несправедливо. Люди, США більше не можуть собі дозволити бути світовим поліцейським. Ми маємо відбудовувати нашу власну країну»[170].

Як і Перо та Б’юкенен, Трамп перейшов від наполягань щодо «розподілу тягаря» до оспорювання зобов’язань США перед НАТО та іншими альянсами, взятих під час холодної війни. У ході кампанії 2016 року він критикував НАТО[171], називаючи його «застарілим» і «дорогим». Трамп також виступав проти американських військових інтервенцій там, де немає безпосередньої загрози США. І Перо, і Б’юкенен відкидали інтервенцію Джорджа Буша-старшого в Кувейті. Трамп критикував Джорджа Буша-молодшого за вторгнення до Іраку. Трамп наполягав, що його навички успішного ведення переговорів зможуть покращити американську дипломатію. На відміну від своїх опонентів у кампанії 2016 року, він не обіцяв розірвати укладену адміністрацією Обами угоду з Іраном. Натомість говорив, що «стежитиме за виконанням цієї угоди»[172]. Обіцяючи знищити ІДІЛ, він водночас натякав, що зможе домовитися з президентом Росії Володимиром Путіним, яким захоплювався, й покласти край конфліктові в Сирії. Сукупно погляди Трампа, як і погляди Перо, були версією зовнішньополітичного реалізму — на противагу і республіканському неоконсерватизмові, і демократичному ліберальному інтервенціонізмові.

Вільна торгівля. Разом із Б’юкененом і Перо Трамп виступав проти NAFTA та проти статусу Китаю як країни з режимом найбільшого сприяння в торгівлі (наданого йому ще до вступу до СОТ). Він заявив, що ці угоди призводять до дефіциту торгового балансу й відбирають в американців робочі місця. Як він сказав 1999 року, інші країни «повірити не можуть, наскільки легко домовитися зі США. Нас уважають компанією дурників[173]. Нам потрібні найкращі люди, щоб вести переговори з Японією та багатьма іншими країнами». Трамп пообіцяв залучити до переговорів щодо таких угод бізнес-лідерів.

Під час кампанії 2016 року Трамп виступав проти угоди про Транстихоокеанське партнерство[174], яку адміністрація Обами підписала, але Конгрес не ратифікував. Трамп продовжував нарікати на торгові угоди з Китаєм, Японією та Мексикою. На угоди з Китаєм — найбільш люто. «У нашої країни серйозні проблеми. Ми більше не перемагаємо. Ми не перевершуємо в торгівлі Китай. Ми не обганяємо в торгівлі Японію, з якої в нашу країну приходять мільйони й мільйони автомобілів. Ми не можемо перемогти Мексику ні на кордоні, ні в торгівлі», — заявив Трамп на перших дебатах республіканців у серпні 2015 року. Щоб змусити Китай переоцінити свою валюту (щоб зробити китайський експорт дорожчим і здешевити американський експорт до Китаю), Трамп запропонував погрожувати йому впровадженням 45-відсоткового мита на експорт його товарів до США. І знову повторив обіцянку залучати до переговорів щодо торгових угод бізнесменів, а не «майстрів апаратних ігор»[175].

Аутсорсингта офшоринг. 1999 року основним аргументом Трампа проти торгових угод було те, що вони дають змогу зарубіжним країнам не впускати до себе американські товари, при цьому відправляючи свої товари до США. Однак, починаючи з маніфесту 2011 року «Час діяти жорстко» (Time to Get Tough), Трамп, як і Перо та Б’юкенен, почав критикувати американські корпорації за те, що вони користаються торговими угодами, щоб переносити виробництво в Мексику, Китай і Японію й відкривати в цих країнах фабрики, які експортуватимуть товари назад до США, що в обох випадках позбавляє американських працівників робочих місць. У цьому маніфесті він запропонував запровадити 15-відсоткове мито на товари, вироблені на таких відданих на аутсорсинг виробництвах.

Під час кампанії 2016 року Трамп окремо нарікав на корпорації за перенесення чи планування перенесення фабрик і робочих місць чи то на південь від кордону, чи то за океан. У липні 2015 року, оголошуючи, що балотуватиметься в президенти, Трамп у своїй промові детально зупинився на прикладі компанії «Ford», яка заявила, що планує побудувати в Мексиці завод із виробництва легкових і вантажних автомобілів вартістю $2,5 млрд. Трамп сказав, що, якби був президентом, викликав би генерального директора «Ford» і пригрозив накласти 35 % податку на кожну автівку та вантажівку, перевезену компанією через кордон. Трамп також розкритикував Nabisco[176] за плани перенести завод із Іллінойса. «Вони переносять свій завод до Мексики. Чому, як це нам допоможе?» — запитував Трамп, виступаючи з промовою в Далласі у вересні 2015 року. На дебатах під час республіканських праймериз у лютому 2016 року він накинувся на Carrier[177] за перенесення заводу та 1400 робочих місць із Індіанаполіса до Мексики. «Колись вони переїжджали з Нью-Йорка до Техаса, — сказав Трамп. — Тепер у пошуках дешевшої робочої сили та нижчих податків вони переїжджають із цієї країни до іншої. Вони аж ніяк не є по-справжньому відданими США».

Як і Перо, Трамп висловлював бажання відновити американську промисловість — це був основний пункт його обіцянки знову зробити Америку великою. Трамп дедалі більше використовував ті самі формулювання, що й Перо. Виступаючи в Нью-Йорку 19 квітня, після перемоги на праймериз, він сказав: «Наші робочі місця висмоктуються з нашого штату. Вони висмоктуються з нашої країни, і ми не збираємося дозволяти, щоб це тривало надалі». Ліберальні коментатори та економісти заявляли, що Трамп уводить громадськість в оману, обіцяючи повернути робочі місця, які неможливо відновити. Напевно, так і було. Але Трамп націлився на спотворений розподіл робочих місць і доходів, що його створили неоліберальні економісти протягом попередніх десятиліть.

Також Трамп викривав корпоративні