Читати книгу - "Новорічний поцілунок , Міра Лей"

Розділ 20

ВЛАД 

- Владе, яка несподіванка! - в порожню аудиторію забігає Сніжана й несподівано кидається мені на шию - Я так рада, що ти подзвонив!! Але чому вирішив зустрітися саме тут?? - оглядаючись по сторонах, здивовано запитує дівчина. 

Після розмови з друзями Каті, вирішив дарма не гаяти час та відразу поговорити зі Сніжаною. Саме тому, швидко знайшов вільну аудиторію й запросив туди дівчину. Та вона здається трохи не правильно зрозуміла мій дзвінок. 

Якщо чесно я не до кінця вірю в те, що Сніжана здатна на таку підлість. Я звичайно знаю, що дівчина вже давно бігає за мною, та все ж, не думаю що заради мене вона б, покалічила іншу людину. 

- Привіт Сніжано! - доволі стримано вітаюся й намагаюся вибратися з її обіймів - Треба поговорити! - не хотячи, та все ж, дівчина мене відпускає і я, не гаючи часу, відходжу на безпечну відстань. Не розумію що зі мною, та вкотре відмічаю, що мені не приємні її обійми. 

- Таким серйозним ти подобаєшся мені ще більше!!! - кокетливо признається дівчина. Цікаво чи залишиться її настрій таким же хорошим, після нашої розмови? 

- Це чудово, та мова зараз не про це... - з моїх уст зривається короткий смішок, та в мить я беру себе в руки, та уже серйозним тоном запитую те, за чим сюди прийшов - Скажи мені Сніжано, ти ж була присутня на останніх зборах Прайдів? 

- Так! - коротко киває дівчина, не розуміючи до чого це питання. 

- І ти звичайно чула, як я просив усіх членів банди не чіпати Стрілецьку!!! 

- Чула звичайно! - нервово защебетала дівчина - Єдине тільки не розумію, для чого тобі здалася ця убога...?! 

- Скільки часу ти знаходишся разом з Прайдами? - ігноруючи питання дівчини, серйозно запитую. 

- З першого курсу!! - гордо заявляє вона. 

- Отже, ти повинна знати, що роблять з тими хто не виконує мої накази? - спокійно запитую, і спостерігаю за реакцією дівчини. І таки, чорт забирай, її обличчя блідне просто на очах, а очі перелякано бігають по сторонах. 

До Прайдів потрапляють кращі з кращих, це зірки нашого університету, капітани команд та деякі гравці з футболу, баскетболу, плавання та інших видів спорту. І по правді кажучи, звичайним смертним хлопцям сюди дорога закрита. Інша справа дівчата, їм у цьому плані простіше, вони можуть потрапити сюди, ставши дівчиною одного з членів клану. Думаю питання чому усі дівчата мріють за хмурити Прайда, відпадає само собою. Проте, кожен із нас може представити й зробити членом клубу свою половинку, лише один раз, тому варто добре подумати кого обрати. У випадку, коли пара розходиться, учасника автоматично виключають з клубу. Залишитись можна лише в тому випадку, якщо твій обранець закінчив наш виш і самостійно покидає клуб. 

Сніжана звичайно як розумна дівчина, о хмурила п'ятикурсника, капітана гандбольної команди, який через пів року закінчив універ, а вже через декілька тижнів, його покинула і Сніжана. Таким чином дівчина стала вільною пташкою та членом нашого угрупування. 

Учасники Прайду мають багато переваг як в університеті, так і за його межами. Починаючи з особливого відношення викладачів, до зеленого світла в будь-які клуби міста, вечірки чи гучні події, а також ти знаходишся під повним захистом Прайдів. Тобто, усі твої проблеми може вирішити наш клан, лише скажи. Проте, є і свої правила, за недотримання яких можна з легкістю вилетіти. 

У мене як у президента клубу є також свої переваги, тільки за мною останнє слово, чи приймаємо ми нового учасника, чи ні, тут усі питання вирішуються тільки з моєї згоди. Ну і звичайно, усі мої накази не обговорюючись виконуються всіма учасниками. 

Я чудово розумів, що Макарський так легко не пробачить витівку Каті. Він у нас птиця горда і не гоже щоб якесь дівчисько вчило його моралі, та ще й привселюдно. Репутація для нього понад усе, і боюсь представити, щоб він зробив з дівчиною, не вступившись я за неї. Саме тому, на останніх зборах, я вирішив взяти Стрілецьку, так би мовити, під свій захист. Про те, що хтось вирішить порушити мій наказ сумнівів не виникало, до сьогоднішнього дня. 

- Влад, ти серйозно? Серйозно хочеш вигнати мене через якусь навіжену дівку? - обурливо запитує дівчина. 

- Ні звичайно! Проте, я з легкістю можу зробити це, через не виконання моїх наказів. 

- Що? - дівчина здається не вірить в мою серйозність... - Та що ти взагалі знайшов в цій знедоленій? Ні фігури, ні обличчя, а дівається взагалі як бомжиха... 

- Досить! - голосно присікаю словесний потік бруду, оскільки не можу слухати стільки образ в сторону Каті - Мова зараз про інше, ти не послухала мого наказу! 

- Владе, я не знаю що вона тобі наговорила, та це все брехня!! - дівчина здається не на жарт перелякалася. 

- Дивись, я зараз поставлю тобі декілька запитань, і хочу почути у відповідь лише правду! Інакше, сьогодні буде твій останній день, в якості Прайда - спокійно підходжу до дівчини й вимовляю кожне слово їй в обличчя, не зводячи з неї погляд. І мої слова не аби який її лякають. 

- Отже, перше питання - що ти робила в жіночій роздягальні перед змаганнями? - я повільно відходжу назад, даючи дівчині добре обдумати свою відповідь - І друге - чим саме ти пошкодила ногу Стрілецької? 

- Я.. я зайшла туди просто випадково... 

- Давай, я тобі дещо поясню. Я і так знаю, що там сталося, просто хочу почути це від тебе! - вирішую трохи з хитрити, взявши дівчину, так би мовити на "понт", і тим самим з економити собі час, не вислуховуючи дурних казок. 

- Але ж...! 

- Сніжано, моє терпіння не безмежне! - голосно гаркаю, від чого дівчина підстрибує з переляку, а тоді опустивши голову вниз, тихо відповідає: 

- Пилочкою! 

- Що? - здивовано перепитую. 

- Пилочкою для нігтів! - уже голосніше відповідає дівчина, ховаючи погляд десь у підлозі. 

- Ти серйозно? - чесно признатись я трохи шокований почутим - Навіщо? - дівчина декілька секунд щось обдумує, а тоді дивлячись мені прямо в очі, відповідає. 

-Тому, що на її місці повинна була бути я! Це через неї я не пройшла вибіркові змагання! - зараз дівчина виглядала трохи божевільною - І поруч з тобою теж повинна бути я, я, а не вона!! 

- Що ти верзеш? - здивовано запитую, не вірячи власним вухам. 

- Та годі тобі Соколовський! Ти ж звертаєш увагу лише на переможців. Не перемогла б, Стрілецька в цих змаганнях, ти б на неї навіть не глянув! - серйозно заявляє дівчина. 

- Так це все через мене? Ти покалічила її через мене? - здивовано запитую, хоча швидше констатую факт. Подруга Каті мала рацію, вона постраждала через мене... 

- Вадіку, я заради тебе здатна й не на таке!! - дівчина підходить до мене й повільно починає водити візерунки на моїх грудях. 

- Ти божевільна! - швидко скидаю з себе руки дівчини, і відходжу на безпечну відстань. 

- Так, я збожеволіла від кохання до тебе! - нервово кричить дівчина, і знову наближається до мене. 

- Досить Сніжано! - серйозно заявляю, виставляючи руки перед собою - Я дізнався все що хотів, і навіть більше! 

- Так, мене тепер не виженуть з клубу? - чую позаду занепокоєний голос дівчини. 

- Не виженуть, якщо ти попросиш вибачення в Стрілецької! - спокійно відповідаю, складаючи руки на грудях, так цікаво спостерігати за її виразом обличчя в цей момент. 

- Що? Та ні за що, у світі! - обурено кричить дівчина. 

- Як хочеш! - ліниво кидаю та виходжу з аудиторії, позаду ще чую як дівчина вигукує моє ім'я, та повертатися не бачу сенсу. Я все сказав, тепер вибір за Сніжаною, хоча я на 90% впевнений, що вона таки попросить вибачення. Це звичайно, трохи зачепить її гордість, та все ж, для цієї дівчини репутація понад усе, а виліт з клубу, популярності їй явно не додасть 

Увесь цей час, Катя не виходила в мене з голови, я відчував провину перед цією дівчиною. Тепер мені й справді зрозуміла, поведінка Кучерявої. Адже в цілому це саме через мене, їй покалічили ногу, вона не виграла змагань і життя її бабусі було під загрозою. І досі не можу повірити, що Сніжана здатна на таке, і чим вона взагалі думала? 

За здоров'ям бабусі, я уважно слідкував, в середу Олексій мені доповів, що її положили в лікарню, звичайно в одну з найкращих палат, а ще, жінка отримала все необхідне для хорошого лікування. 

До кінця тижня, Катя як і очікувалось, в універі не появлялася, проте я все одно в кожній дівчині шукав її відображення, і це починало навіть бісити. . Я розумів, що нам варто поговорити й навіть, декілька раз намагався їй зателефонувати, та в останню мить збивав виклик, адже розумів, що краще це зробити віч-на-віч. 

В п'ятницю одна з дівчат Прайдів святкувала своє двадцятиріччя, мене звичайно було запрошено, проте сьогодні я не мав жодного бажання вештатися по клубах. І ніякі вмовляння Тьоми на мене не діяли, на алкоголь я після недавнього загулу дивитися не можу, та й розваги з дівчатами мені зараз не цікаві. Чому? Я й сам не знаю відповідь на це питання! 

Проте, сьогоднішній вечір я вирішив присвятити роботі. У мене було ще декілька не завершених проєктів, які на наступний тиждень повинні бути готовими. 

До години другої все було готово, і я з чистою совістю ліг спати, проте, мій сон перервав телефонний дзвінок. Це був Лук'ян, один з Прайдів, хлопець просив терміново приїхати в клуб, оскільки Тьома знову ув'язався в бійку. 

Я чудово знаю свого друга і те, яким він може бути на підпитку. Цей хлопець просто майстер шукати неприємності на свою голову. Саме тому, швидко підіймаюся з ліжка і мчу до машини. 

До потрібного місця добираюся доволі швидко. О такій порі, машин на дорозі практично не має. І уже представляю як власноруч приб'ю друга, адже замість того щоб спокійно спати в теплому ліжку, я мчу містом витягати його п'яту точку з чергових проблем. 

В'їжджаю на територію комплексу, і помічаю на подвір'ї велике скупчення людей, думаю епіцентр проблем довго шукати не прийдеться. На щастя, я приїхав вчасно і все вдалося вирішити без поліції. 

З другом вирішую поговорити уже завтра, зараз же, планую як найшвидше посадити його в машину і відвести додому. Проте, цей кретин забув всі свої речі в клубі, і мені довелось повертатися по них. 

Знаходжу необхідну VIP - кімнату і серед суцільного безладу, шукаю речі друга. Перевіряю в кишенях куртки чи на місці гаманець та телефон, і уже збираюсь виходити, як раптом заходить офіціантка, і все б, нічого та цей силует мені до болю знайомий. 

Спочатку я подумав, що це лише моя буйна фантазія, останнім часом я і справді багато думаю про цю дівчину. Проте, краще придивившись зрозумів, що це й справді вона. Чорт забирай!! Мене значить цілий день гризе сумління, що дівчину через мене поранили і вона через не може нормально ходити. І що я бачу натомість? Кучерява, як ні в чому не бувало, розгулює клубом, ба більше, ще й обслуговує клієнтів. І як це розуміти? 

Згодом дівчина також мене помічає, і здається вона явно не очікувала мене тут побачити. Стрілецька швидко прибирає зі стола і з поспіхом вибігає в коридор. О, ні! Не так швидко крихітко! Ти повинна мені дещо пояснити! 

Вибігаю за дівчиною слідом, і помічаю як якийсь козел на підпитку, лапає та просто роздягає Стрілецьку очима. Всередині мене виникла така злість, що я був ладен цього мудака вбити. Проте, як тільки чоловік мене помітив, відразу зник за одними із дверей. 

Підходячи до Кучерявої, я не міг втямити якого чорта вона взагалі тут робить? А з вигляду така мила дівчина, в житті б не подумав, що вона може працювати у подібному закладі. А головне для чого? Гроші? Але, питання з бабусею я вирішив! Можливо я просто помилився в ній, і за цим ангельським личком криється дика спокусниця, яка клюнула на легкі гроші. Фу, як представлю аж гидко стає! 

Виникло бажання просто забрати її звідси і більше ніколи не дозволяти появлятися у подібних місцях. Проте, Катя не надто спішила мені щось пояснювати, а тим більше іти зі мною. 

Як же бісить ця дівчина! Чому з нею завжди так складно? Інші дівчата бувши на її місці, пищали б від щастя. А ця диви яка норовлива, груди вперед, голову вверх задирає, і ще сміє мені перечити... 

Хоча, і справді чого це я? Хто я такий, щоб вказувати їй що робити? І чому я взагалі переймаюся за неї, й те чим вона займається? Щось цієї дівчини забагато останнім часом в моєму житті, хай котиться під три чорти. Не хочу більше ніколи бачити та що небудь чути про неї. А то я й справді сам себе не впізнаю. 

Виходжу на вулицю і вдихаю свіже морозяне повітря, проте, легше не стає, всередині мене всього колотить від злості, і я ледь тримаю себе в руках. Стараюсь швидко дійти до машини і ні на кого не натрапити, бо боюсь одне неправильне слово і мені просто зірве дах. А ще весь цей час намагаюся дати пояснення своїм емоціям, та не знаходжу їх. Чорт забирай, та що зі мною відбувається??? 

- Ти чого такий заведений? - з цікавістю запитує Тьома як тільки я сідаю в машину. 

- Все в нормі! - швидко відсікаю - Поїхали уже звідси!! - заводжу мотор та рушаю з місця. 

- Ти вибач, що через мене тобі прийшлося гнати сюди серед ночі. Сам не розумію, що на мене найшло! - виправдовуюся друг, помилково сприймаючи мою злість, на свій рахунок. Проте, спростовувати я теж нічого не збираюся. 

- Забий! - коротко кидаю, рухаючись з місця. 

Зараз як ніколи хочеться набратися, знаю що після минулого разу, обіцяв собі що не буду більше так пити. Та злість в середині просто роз'їдає мене, і якщо я зараз же не розслаблюся, то напевно просто зійду з розуму. 

Саме тому, заїжджаю на першу заправку яка попадається на шляху, виходжу з машини та прямую в магазин. В такий час звичайно продаж алкоголю заборонено, проте сотня зверху робить диво. І вже через декілька хвилин я виходжу з пляшкою коньяку. 

- Що, що ти збираєшся робити? - здивовано запитує Тьома, як тільки я сідаю в машину. 

- А що, не помітно? - спокійно відповідаю, відкорковуючи пляшку. 

- Ти зараз серйозно? - хлопець здається аж повністю протверезів. 

- Що не так? 

- Ти серйозно збираєшся бухати на заправці? 

- Чому б, і ні! Машину залишимо тут, а додому на таксі! 

- Так, щось у мене починають виникати сумніви, що твій знервований стан і бажання набратися прямо зараз, пов'язані зі мною! - констатує друг, з коса позираючись на мене - І що я вже знову пропустив? 

- В чому проблема Тьома? Чи це тільки тобі можна набиратись де і коли завгодно?? - нервово гиркаю, і звільнивши пляшку від пробки уже збираюсь зробити ковток, як раптом оживає мій телефон. 

На екрані з'являється ім'я, яке я явно не очікував побачити, мало того, спочатку я подумав, що це мені померещилось. Проте, ні! До мене й справді телефонувала дівчина, яка ще годину тому, умовно кажучи, послала мене під три чорти. Цікаво, що їй зараз потрібно?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍