Читати книгу - "Сни Морфея , Tалі Птах"

Глава 9

Моро сидів біля ліжка сина всю ніч. Рей був підключений до апарату ШВЛ. Всю ніч пілігрим горів. Біляве волосся стало вологим від поту. Медсестри змінювали крапельницю, ставили ін'єкції, а ближче до ранку Моро повідомили, що для хлопчика готується реанімація. Ще через годину, одна з лікарів покликала Алекса в інший кабінет.

— Ми скопіювали з пластин спогади, — сказала жінка і запросила інженера сісти за стіл, на якому стояв великий екран, — Ми не показуємо батькам записи без вагомої причини. Але наразі ситуація виняткова. Це допоможе вам зрозуміти стан дитини і підготуватись до можливих наслідків. Ми не змогли реконструювати весь запис, оскільки у Рея аутизм і він по іншому сприймає світ. Проте, найяскравіші моменти відображаються чітко і завантажились швидко. Ми відправили запис для розслідування.

Моро нахмурився, проте нічого не сказав. Коли лікарка вийшла, Алекс втомлено повернувся до екрану і поставив запис з походів Рея.

Чітко прогрузився початок, коли пілігрим тільки прийшов до тями. Метушню Рей не усвідомлював, вона відображалась розмазаними зображеннями і хаотичним гулом. Моро сидів не рухаючись і жоден м'яз не ворухнувся на його обличчі. Сам Алекс бачив багато і не такого, але усвідомлення того, що це пережив його маленький Рей, приковало чоловіка до стільця. Від фіналу Моро на мить втратив свідомість. 

Так десь далеко, так далеко, що не було там ані землі, ані неба, Моро не чув нічого. 

До самого вечора Алекс сидів у палаті сина, поки не прийшов Лорі.

— Привіт, — привітався доктор, коли, постукавши, увійшов, — Рей стабільний, але до ранку до тями не прийде. Тут є кому попіклуватись, поки ти перекусиш. Я тебе завезу сюди після вечері. Тобі варто перепочити.

Моро зачаровано дивився перед собою і хитнув головою. Проте сам не підвівся, тому лорі підійшов ближче і підняв друга на ноги. По коридору йшли під руку, Алекс не бачив куди йде і не пам'ятав, як сів в машину. 

Поки Моро зайшов до себе помитись і переодягтись, в домі Деванса вже була накрита вечеря. 

Батьки Лорі, Люсі і Майкл Деванс стали не аби яким прикладом для свого сина у досягненні кар’єри, оскільки і самі були дотичними до медицини. Пара була морфеївцями, проте першого типу. Щойно вони завершили свої походи і здали пост пілігримів, пара одружилась. Люсі присвятила своє життя фізіотерапії, до повноліття сина працювала з пілігримами у місті. А Майкл, білий від сивини дід, здобув премію у хімічній сфері і створив свою фармацевтичну компанію. Тільки но Лорі обрав самостійне життя, батьки покинули Павуче місто і об’їздили увесь світ. Коли Лорі наважився взяти новонароджену дитину з Поділля, Деванси з гордістю нареклись бабусею і дідусем. Вони з задоволенням нянчели новенького пілігрима Морфея і на чотири роки повернулись у місто, щоб до самої школи бути поруч з онуком. 

Алекса зустріли обіймами. Люсі розцілувала інженера, які і сина, коли зустріла. А Майкл потиснув руку і поплескав по плечу. 

За столом тихо не було, Орест ставив багато запитань, хвалився тим, що допомагав бабусі і дідусю готувати вечерю і нескінченну кількість разів говорив про перший похід. Моро всіма силами змушував себе бути присутнім не тільки тілом, проте в голову було скажено порожньо, а у вухах щось пищало. Коли перейшли до десерту, вловлювач сну над столом засіяв трохи яскравіше. 

— Орест, доїдай морозиво і йди готуватись в ліжко, — сказав Лорі і витер сину серветкою губи.

— Він вже митий, — сказав дідусь, — Після готування кухня схожа була на поле бою, я поки його відмивав, мама кухню розгрібала. 

— О, тоді залишилось тільки зуби почистити, — театрально зрадів Лорі.

— І послухати казку, — додав пілігрим і злизав залишки десерту з ложки.

Казками сьогодні завідувала бабуся. Хлопчик взяв її за руку і разом вони піднялись на другий поверх.

— Кажи, Алекс, —  зітхнув Майкл, — Все що не хочеш. Все кажи.

Вловлювач знову блимнув. Алекс кілька секунд дивився на нього, після повернув вологі очі на діда.

— Мені дали подивитись запис з походу, — прохрипів Моро.

Чоловіки здивовано витріщились на інженера. Моро ковтнув солоний ком і коротко переповів похід Рея. 

Ніхто не рухався і, здається, не дихав хвилину. 

— Запис вивчають, — завершив Алекс, — Поки що встановити дату, або хоча б рік і ім'я цього хлопчика неможливо. Рей від стресу не все міг розгледіти. Він пробув там добу, чітко видно тільки початок і кінець. Це десь години чотири. 

— Визначили що це за табір? — все ж таки запитав Лорі.

Моро усміхнувся, але ця усмішка була сповнена гіркою жовчею, а очі залишались скляними. 

— Там де було повно поляків і євреїв, — трохи помовчав, Алекс додав, — Скоріш за все він був в Польщі. Я помітив краєчок внутрішньої частини брами. 

Втрьох вони мовчали. Потім дід наповнив склянку водою з глечика, що стояв на столі. Відірвав скибку хліба, який залишився на столі з вечері, і поклав на склянку. Не переговорюючись, чоловіки встали і так само мовчки стояли якийсь час біля столу. 

Моро знову і знову ковтав сльози, проте один всхлип все ж таки вирвався. Такий жалісний і болючий, що дід підійшов і обняв його. 

— Ми будемо сподіватись, що це перший похід у нього такий, — сказав Деванс старший, — Не будемо втрачати надії. Не встановили, він другий тип? 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍