Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

21 Аманда

Я вже давно помітила, що професор Фобос мене, м'яко кажучи, недолюблює. 

Варто було йому мене побачити, як він відразу починав бубніти про те, що колись всі кадети у військовій академії були високими, міцними і витривалими. Щодня цей злющий старигань не лінувався називати мене жалюгідною подобою на кадета, доходягою і хробаком.

А на тренувальному полігоні професор Фобос постійно кричав, що я бігаю, як дівчисько, коли бачив, що я плентаюсь в самому кінці. Хоча тут він навіть був правий. 

Наша неприязнь один до одного була взаємною. Не розумію, чому тренування майбутніх бойових магів доручили цьому дідугану. Невже нікого кращого не знайшлося?

Зазвичай, слухаючи його постійні образи, я важко зітхала і дуже яскраво уявляла, як вибиваю з цього шкідливого дідиська дух і пару. Це дуже допомагало мені заспокоїтись і зціпивши зуби, рухатись далі.

Та сьогодні професор Фобос перевершив сам себе і ще нижче впав в моїх очах. Хоча я була впевнена, що вже нижче падати йому  було нікуди.

Цей нестерпний старигань взяв і поставив мене битися проти Калеба в магічному поєдинку.

Серед усіх кадетів він обрав саме того, з яким я товаришую.

Уявлення не маю, які саме цілі він цим переслідував, але я не дам себе залякати чи спантеличити.

Калеб неохоче зайняв місце навпроти мене і активував свою магію, готуючись до бою.

Хотіли ми того чи ні, але вибору у нас не було.

Виявилося, що мій товариш - сильний маг вогню.

Я чула, як кадети за моєю спиною шепотілися, роблячи ставки.

Кинувши сердитий погляд на викладача, я активувала свою магію і почала готуватись до бою.

Мій дід, що провів майже все своє життя на полі бою і примудрився вижити у трьох запеклих війнах, завжди казав, що будь - який бій треба сприймати так, наче він твій останній  і в ньому немає місця для помилок.

Калеб - мій товариш, але зараз він - мій супротивник. Переможе лише один з нас і це буду я.

На наших тренуваннях дід навчав мене найефективнішим технікам бою проти магів - стихійників.

Саме однією із них я зараз збиралась скористатись. Я планувала пробитись через вогонь і неочікувано атакувати Калеба, коли він цього не чекатиме.

Від хвилювання у мене спітніли руки. Зараз я вперше відкрито продемонструю власну магію, яку з дитинства вчилась приховувати від усіх.

Темна магія оповила моє тіло, створюючи захисну броню. На деякий час полум'я Калеба не зможе мені зашкодити. Головне, щоб цього часу мені вистачило для вдалої атаки.

Калеб все не наважувався напасти першим. Його нерішучість була мені тільки на руку.

Цих кількох секунд мені вистачило, щоб я завершила свою підготовку.

Магія Калеба вражала своєю силою і красою. Моя ж магія не була такою видовищною. Вона була сильною, підступною і підлою, а головне - ефективною.

Калеб помітив, що я використала захисну броню і вирішив її зламати однією сильною атакою.

Для нього це було правильним рішенням. Зараз нашіі магії зіштовхнуться. Якщо мій захист витримає всю цю вогняну міць і протримається достатньо, щоб я змогла підібратись до Калеба і атакувати, перемога буде за мною.

Якщо ж ні, то я програю, а програвати я дуже не люблю.

На мене понеслась величезна вогняна хвиля. Виглядало це вражаюче і було дуже небезпечно.

Замість того, щоб тікати чи ухилятись, я вскочила прямо у полум'я. Мить і моя магія знайшла свою жертву. Я відчула жахливий жар, бо моя броня зникла, але вона протрималась достатньо для того, щоб я змогла впіймати Калеба. 

Наступної миті полум'я зникло. Я нарешті змогла нормально дихати. В грудях досі пекло, а очі сльозились.

Калеб лежав на підлозі, сповитий моїми магічними путами. Я не хотіла скалічити хлопця, тому обмежилась лише тим, що знерухомила його.

Калеб досі не міг зрозуміти, що сталося і шоковано дивився на мене.

Якби не чисельні, жорсткі тренування з моїм дідом, я навряд чи змогла б вистояти зараз проти Калеба.

- Схоже, що ти, Теренсе - не такий вже й безнадійний, - промовив професор, записуючи щось у свій блокнот.

Я підійшла до Калеба і звільнивши його від своїх пут, допомогла йому підвестися на ноги.

Озирнувшись на своїх одногрупників, я побачила їхні здивовані і розчаровані обличчя. 

Мабуть, багато хто з них щойно втратив гроші, поставивши на мого супротивника. 

Лише Крістіан Дрейк не виглядав здивованим. У мене склалося враження, що він вже давно знав про те, що я темний маг.

- Армане, я і подумати не міг, що ти володієш темною магією, - промовив Калеб, уважно мене розглядаючи.

- Ти думав, що я - стихійник?

- Ні, я думав, що ти  - нейтрал...

- Як ти міг бути про мене такої поганої думки?! -обурилась я, бо нейтрали - це найслабші маги з усіх існуючих.

Ми зайняли свої місця, а на центр зали вийшли наступні двоє бійців.

Спостерігати за магічними поєдинками було дуже цікаво.

Я навіть зробила кілька ставок і двічі виграла.

Мій настрій псувало лише те, що через два дні настане субота і мені треба буде вирішити проблему, яку мені створив Крістіан Дрейк. Біси б вхопили цього йолопа. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍