Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

22 Аманда

Ну чому час так любить грати з нами злі жарти? 

Коли на щось чекаєш чи хочеш, щоб щось сталося швидше, то він тягнеться так повільно, що кожна хвилина здається годиною, а коли  хочеш, щоб час тягнувся довше, то він летить з блискавичною швидкістю?

Я навіть не помітила, як пролетів наш другий тиждень навчання у військовій академії.

Вже завтра на нас чекають вихідні, яких я так не хотіла. Всьому виною цей білобрисий капосник, Дрейк.

Згідно з нашим з Ліною планом сьогодні я маю вдавати ніби мені зле, щоб завтра остаточно "захворіти" і не піти гуляти з нашою компанією.

Ліна чекатиме на хлопців, як і минулого тижня, біля воріт академії і скаже, що Аманда трохи затримається і прєднається до них вже в кавярні.

Щойно вони всі підуть, я поїду в готель, в якому у мене є знятий номер, оплачений на кілька місяців на перед. Саме там зберігаються всі мої дівчачі речі.

В готельному номері крім одягу і косметики також є зілля для швидкого росту волосся. Знадобиться всього лише двадцять хвилин, щоб моє волосся відросло по пояс.

Я швидко перевдягнусь і з'явлюсь в кав'явні вже в образі Аманди.

Теоретично все здавалося просто, але хтозна, як воно все вийде на практиці.

- Ти чому такий сумний, Коротуне? - Поцікавився винуватець всих мої бід.

- Погано почуваюсь. Можливо, що це все через те тренування під дощем. Я тоді дуже замерз.

- Можливо. Сходи до лікаря.

- Я вже випив ліки. Сподіваюсь, що вранці мені стане краще.

- Відпочивай, а я піду до хлопців. Перекинемось з ними в карти.

- Прослідкуй, будь ласка, за тим, щоб Калеб не сів грати. Сам знаєш, який з нього гравець...

- Я нагляну за ним і не дам наробити дурниць, - пообіцяв Крістіан Дрейк, виходячи з кімнати.

Дуже сподіваюсь, що ніхто з цих бовдурів не наробить дурниць.

Я крутилась з боку на бік, але сон все не йшов. Я хвилювалась про завтрашній день, про те, чи вдасться мені все провернути і не попастись.

За Калеба я не хвилювалась, бо він не надто здогадливий і дуже наївний. 

А от з Крістіаном, Тімом  та Алексом все було інакше.

Хлопці хоч і справляли враження легковажних йолопів, були досить розумними, хитрими і спостережливими.

Коли у нас розпочалися пари, я була здивована їхніми знаннями з усіх предметів.

Кілька днів назад вони примудрились допомогти Калебу на письмовій контрольній роботі з тактики і не попастись викладачу, який дуже пильно за всіма стежив.

Я досі не розумію, як саме їм це вдалося. 

Дрейк обіцяв, що колись мені про це розповість.

Я чула, як мій сусід по кімнаті повернувся і ліг у ліжко. Через хвилин десять він вже солодко спав, посопуючи.

Паскуда білобриса. Не встиг лягти, як вже дрихне. Не те що я... Вже кілька годин не можу заснути. А все через кого? Через цього шкідника. Як же мені пережити завтрашній день?

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍